Як стирати помилки… та думки

Вона була такою ординарною та завжди губилася у безкрайніх просторах кімнати. Каталася по парті й летіла через увесь клас до рук усміхненого хлопця. На ній вже з’явилися сліди від кулькової ручки та олівцевого грифелю. З кожним днем вона займала все менше й менше місця в пеналі.

Який шлях пройшла та маленька гумка, щоб потрапити до рук? Народження на фабриці, подорож вантажівками, очікування на полицях магазину.

Молодий чоловік, задумавшись, доторкнувся гумкою до сухих своїх губ. Затрималася на декілька секунд, перш ніж із ще більшим завзяттям стирати, стирати, стирати. Усе погане, все неправильне, не те…призупинилася біля усміхненого обличчя в самому кутку. “Якби ж могла вона з такою спритністю стирати думки”, — мигцем подумав чоловік і взявся знову за олівець.

Разом вони працювали кожного дня, прокидаючись із першими променями, до темна засиджувалися. Чоловік випивав вже-непомірно-яку філіжанку кави, на й без того вічно похмурому обличчі від старанності й зосередженості з’явилися зморшки. На гумці також видно зморшки: вона помітно стерлася, вже обсипалася, коли сталим швидким рухом вивуджували її з чистої (ані пилинки) шухляди. Це була їхня таємниця. Ніхто не міг знати, скільки спроб та помилок побачило ретельне креслення. Стиралося, стиралося, геть з голови. Чистий папір для нових помилок.

Подумати тільки. Така маленька, а ніхто, крім неї, із таким завданням не впорався би. “Виправлення помилок” звучить доволі по-філософськи, а в реальності — шматочок гуми із кумедним малюнком нагорі. Та ще й клички має! Стирачка, ластик, — так і не обрати. А вона тільки меншає на твоїх очах.

За декілька років той самий чоловік стояв на порозі величезної будівлі, стискаючи в руці не гумку вже — уламки, до побілілих кісточок. Він був архітектором, творцем, що дивився зараз на своє «дитя». Пошарпана гумка гріла долоню та серце, була наче свідком невдач та падінь, незадоволеного рику та нескінченних помилок. Гумка зовсім вже поріділа, забрала усі помилки із собою, не залишився й шансу невдачам.

“Тільки уявіть! Стерла-таки”.

Автор Аріна Жельницька