#Історія_інтерпретацій

У вечірньому морозному зимовому небі Києва просто нізвідки взялася блискавка. Й перерізала усе небо. А потім, як нізвідки взялась, так само кудись і зникла. Але на одній із тихих печерських вулиць впала липа.

– Липа впала буквально перед моєю машиною й подряпала гілками лобове скло! – схвильовано закричав у трубку Микола своїй дружині Надії.
– Дивлюсь, а ні з того ні з сього раптово поряд валиться дерево. Я злякалась, кинулась бігти і сережку згубила, – подзвонила своїй мамі студентка Тетяна.
– Я вийшов із наради, думав, що робити далі. Аж тут почало валитись дерево. Я подумав, це знак. Треба діяти! – написав у своєму Фейсбуці політик N.
– Я сказала Антону: всьо, між нами все закінчено, твоя брехня мене вже задовбала, брешеш як дишеш, вийшла надвір, а мені ледь не на голову падає дерево! Ну ти уявляєш? – написала Катерина у вайбері своїй подрузі.

Минув рік.

– Ти пам’ятаєш, як минулого року мені на капот машини впало дерево, пом’яло його й побило лобове скло? – п’ючи каву й визираючи у вікно, заліплене пухнастим снігом, запитав у дружини Микола.
– Минулого року у цей день на мене валилось дерево, я відскочила і загубила обидві сережки! – на бігу по дорозі з метро розповіла подрузі свою історію Тетяна.
– Ми розпочали свої акції минулого року, коли вийшли разом із офісу й нам чомусь раптово на голови саме повалилось дерево, або, може, й не саме! – змовницьки підморгнувши, почав свій виступ перед невеликою групою людей політик N.
– Після того, як я йому поставила ультиматум, він нарешті повернувся до мене. Порвав зі своїм минулим. А ще в той день якось дивно на дорогу впало дерево з корінням, – пригадала Катерина, коли сиділа з подругами в барі й пила пиво.

Минуло 2 роки.

– Кілька років тому мені посеред машини гахнуло величезне дерево. Добре, що мене тоді в ній не було. Але ремонт обійшовся в копієчку! – поділився історією з друзями на перекурі Микола.
– Так дивно! Сьогодні я знайшла роботу, а рівно два роки тому я знайшла сережку, коли на дорогу ввечері впало отакуще дерево! Чи згубила, уже не пам’ятаю…, – мило морщачи лоба, весело розповіла свою історію хлопцеві випускниця Тетяна.
– До чого вони лише не вдавались! Ви не повірите, але нам на голови в буквальному сенсі валили дерева! – кричав у мікрофон, гнівно виблискуючи очима, перед великою юрбою людей політик N.
– Ти не повіриш. Він уже вагається! Я йому кажу: ти повинен, як оте дерево, яке колись на мене впало, раз і назавжди вирвати свої проблеми з корінням! – Катерина розчервонілась і замовила другий бокал вина собі й подрузі в кафе.

Автор Тамара Куцай