Дива трапляються з диваками

У неї в кабінеті після чергового святкування багато різнокольорових кульок. Вони магнетизують погляд, уособлюючи приємну емоцію. У грудні, навіть якщо це лише початок, щемливо хочеться свята! І я їй про це кажу.

– Так, дуже хочеться, – якось аж ніби підстрибнувши, приєднується вона до розмови.
– Ось зайшла я вчора до магазину, а там уже величезна ялинка! А я, знаєте, дарма, що 52 роки, завжди себе відчуваю дитиною, бо всі ми діти. І от я стала біля неї, а потім мені раптово якось захотілося покружляти, пісні новорічні заспівати. Я так і зробила, і так мені стало добре! Але, уявляєте, проходили повз дві жіночки, і одна іншій каже: «Ти подивись, якась ненормальна!» Не дуже голосно сказала, але я своїм музичним слухом це почула. Та я на них не ображаюсь! Це вони просто, як ото кажуть, заблукали…

Тим часом Новий рік не блукає, а конкретно наближається. І робить нас дітьми як у вираженні емоцій, так і в доброті щодо тих, хто цього не розуміє. #Нехай_блукають. А ми побудемо трошки дітьми!

Автор Тетяна Пивовар