#Взаперти
Коли дні ставали коротшими, а волосся – довшим (а так буває під час карантину), гілки дерев за вікном проростали листям, а серце – надією, фб під однією зі світлин запропонував геолокацію “Взаперти”. Здивувала його прозорливість. А потім згадала.

Їх було завжди багато під під’їздом одного з навколишніх будинків із квест-кімнатою з такою назвою. Жінок переважно за 30, які приходили сюди розважитись компаніями з подругами. У розкішних вечірніх сукнях і на величезних каблуках-шпильках. Постійно дивувалась, чому саме в такому вигляді їм хотілося опинитися зачиненими, долати труднощі та шукати вихід за власні гроші. Можливо, це підсвідома прив’язка до архетипних дитячих казок, коли зачинену принцесу обов’язково мав визволяти принц, а далі вже на них очікував геппі-енд. Тим не менше, попит на ці послуги, судячи з кількості контроверсійно вбраних, був неабиякий.

«Ну от і загнувся, мабуть, цей бізнес, ми всі тепер у такій квест-кімнаті», – подумала я. І помилилась. Погугливши, побачила, що квест-кімнати продовжують працювати. І навіть надають знижки під час карантину.

«Ти за замком, і в тебе 60 хвилин, щоб знайти вихід. Біжи, думай, пройди новий рівень, дізнайся, ким ти станеш», – закликає реклама. І люди йдуть.

Тобто, з іншого боку, ми всі зараз граємо в цю гру. Мимоволі. І також, сидячи вдома, платимо за неї: нереалізованими планами, хвилюваннями, збитками, скороченим фінансуванням. Завдання – знайти тепер вихід 🙂

Автор Тамара Куцай