До Миколая українці намагалися віддати борги й казали: «Коли не віддаси до Миколи, то не віддаси вже ніколи».

В українських народних традиціях здавна існував образ доброго святого, який опікувався незаможними людьми та дітьми. Цей образ сумістився з християнським святим Миколаєм Чудотворцем.

На іконах його зображали як чоловіка похилого віку з довгою сивою бородою. Вшановували Святого Миколая двічі на рік: 19 грудня відзначали Зимового Миколая, а 22 травня – Літнього. Численна кількість звичаїв пов’язана саме із Зимовим Миколаєм.

Спостереження за погодою та «храм» у селі

На Миколая люди похилого віку зазвичай ретельно спостерігали за погодою. Приміром, відмічали наступне:

• «Скільки на Миколая Зимового снігу, стільки буде трави на Миколая Літнього»;
• «Якщо на Миколая день ясний та холодний – рік видасться урожайним»;
• «Теплий день на Миколая – попереду сувора зима».

До цього дня українці намагалися розрахуватися з боргами. Якщо хтось не встиг або не зміг віддати позику, то казали: «Коли не віддаси до Миколи, то не віддаси вже ніколи».

В Україні на ім’я святого Миколая називалося багато храмів. Відповідно, в день вшанування цього святого для громади був привід відзначити «храм», тобто зібратися разом на трапезу.

Доброю традицією на Миколая було також «переполовинення посту», бо це дійсно була приблизно середина Пилипівського посту, що тривав з 15 (28) листопада до 24 грудня (6 січня). Можна було порадіти з того приводу, що вже минула половина посту, й почати готуватися до Різдва: вчити колядки, прибирати оселю до свят. В українських містах від Миколая починали працювати ярмарки, де можна було придбати різдвяні гостинці та подарунки.

Смаколики та інші приємності для дітей

Коли в 1930-х роках радянська влада заборонила традиції, пов’язані з релігією, святий Миколай не міг зникнути безповоротно, бо був надто привабливим для дітлахів. Тому він не зник, а трансформувався в Діда Мороза. Натомість вже в наш час все повернулося на свої місця – 19 грудня діти чекають на святого Миколая.

Здавна діти вірили, що за слухняність та працьовитість Миколай приносить подарунки та «миколайчики». Вони намагалися бути протягом року нелінивими, ввічливими та старанними. В ніч на 19-е грудня слухняним дітям Миколай кладе подарунки під подушку, у черевик біля порога або у глиняний полумисок на підвіконні. А от неслухняним діткам святий із натяком приносить різочки, які лишає в кутку.

Поширеним атрибутом святкування Миколая було обрядове печиво «миколайчики». Зараз заведено вважати, що «миколайчики» – це фігурні пряники у вигляді чоловічків, зірочок, коників, сніговиків. Але традиційне печиво відрізнялося від сучасного. Воно було пісним. Навіть глазур готувалася без додавання білків.

До речі, поласувати «миколайчиками» та отримати подарунок охочі не тільки діти, але й дорослі. День святого Миколая – чудова нагода порадувати близьких. А ще це привід відзначити людей, причетних до благодійності, бо сам святий, за переказами, повністю присвятив себе подібним добрим справам.

Автор Анна Літвінчук