Часто вибір щодо важливих рішень на рівні держави залежав тільки від чоловіків, як говорить нам історія. Однак у Франції аж у XVIII столітті жінкам урвався терпець

Часто вибір щодо важливих рішень на рівні держави залежав тільки від чоловіків, як говорить нам історія. Однак у Франції аж у XVIII столітті жінкам урвався терпець: «Ми теж хочемо мати право голосу!» Все-таки жінки дуже терплячі створіння, чи не так?

Але їх не почули.

«Платиш податки, жінко, значить, можеш голосувати», – заявили трохи пізніше чоловіки у Швеції.

І тільки у США вже напередодні Першої світової війни чоловіки сказали: «Обирай, жінко, ти маєш на це право!»

«Ну добре, жінки, обирайте і будьте обраними!» – ухвалили рішення деякі європейці після Другої світової війни.

Наприклад, у Швейцарії жіноче виборче право було запроваджено тільки 1984 року. Останнім кантоном, що урівняв жінок у правах з чоловіками, 1991 року став Аппенцелль — Іннерроден.

А українкам на початку ХХ століття таке право прописали у Конституції УНР і вже одразу до Української Центральної Ради увійшли 11 жінок.

У Радянському Союзі нібито з 1936 року жінки мали рівні права з чоловіками, проте вони лишались безправними в тоталітарному режимі й не знали про це, бо аж лише у 1985 році до Верховної Ради УРСР увійшло 157 депутаток.

І хоч у ХХІ столітті існують міжнародні акти, що гарантують виборче право кожному, є Бруней, Ліван, Саудівська Аравія, інші країни, де виборче право для жінок або обмежене, або ж нещодавно лише надане.

Автор Яна Чепурнова