#справжні-історії

24 червня – День басейну. Якщо вам раптово захочеться підкреслити щось дуже давнє на цьому світі, можете, не соромлячись, вживати вислів: «старе як басейн» замість звичного «старе як світ».

Бо скільки живуть люди – стільки років і басейнам. Навіть утроба матері, з якої ми всі з’явилися на світ, певним чином басейн.

Загалом перші басейни виникли в історії людства ще за часів Стародавнього Сходу, Древньої Греції та Древнього Риму. Спочатку в них милися, а далі їх цільове призначення, подібно воді, яку вони утримують, почало просочуватись в інші сфери життєдіяльності.

«Не вміє ані читати, ані плавати», – цією характеристикою древні греки наділяли справжнісіньких, на їхню думку, безкультурних нікчем. І оцей один з їхніх недоліків, очевидно, проявлявся якраз в басейнах.

А древні римляни, напарившись у лазнях та накупавшись досхочу в басейнах, пішли далі – запровадили навмахії, слава про які котилась далеко за межі Римської імперії.

Навмахії – ігрища в басейнах та озерах, які імітували морські битви з галерами та гладіаторами. Вперше їх започаткував Юлій Цезар, а далі його прийомний син та спадкоємець Октавіан Август пішов протореним шляхом і продовжував влаштовувати ігрища у великих штучних водоймах-басейнах. А вже, наприклад, Клавдій, який суттєво розширив кордони Римської імперії, розширив і межі цих боїв. Він переніс навмахію на озеро Фучіно, яке в 19 столітті італійці повністю висушили, а ми про цей факт написали історію, яку можна почитати за посиланням: http://istoriyi.org.ua/ozero-yakogo-nema

Під час однієї з навмахій бійці вперше використали в якості привітання до імператора фразу: Ave, Caesar, morituri te salutant («Слався, Цезарю, ті, що йдуть на смерть, вітають тебе!») — яка згодом стала традиційним привітанням гладіаторів перед виходом на арену.

Навмахії процвітали й після Римських імператорів. Так, до них вдавався Генріх II у Франції (1550) і навіть задовго опісля Наполеон в італійському Мілані 1807 року (на те він, власне, й Наполеон).
Був період, коли басейни були в занепаді – це епоха Середньовіччя. Свята Церква вважала їх осередком непристойності та богохульства. Але басейни з цієї кризи випливли. І вже в 17 столітті в Італії з’являються декоративні басейни, а з 18-го – басейни з фонтанами різної форми, які були архітектурним елементом площ та парків.

У 19 столітті, паралельно з відновленням Олімпійських ігор, плавання стає спортом, а басейни стають місцем громадського користування. Перший басейн, наближений до тих, в яких ми зараз радісно плаваємо, був побудований у німецькому Бремені 1877 року. Аж до середини минулого століття Німеччина була лідером у сфері будівництва плавальних басейнів. З німецькою педантичністю були відпрацьовані такі необхідні елементи його сьогоднішнього функціонування, як проектування, гідроізоляція, системи очищення та підігріву.

Очевидно, що плавання і місце, де можна поплавати будь-де і в будь-яку пору року – унікальна можливість, яка допомагає мільйонам людей почуватися здоровими й щасливими. Відомо, що у воді людина відчуває тільки 10% свого тіла, тобто в басейнах ми практично літаємо. Ніби щасливі птахи, але не в повітрі, а в воді. 🙂

Ілюстрація: наше ексклюзивне фото з Ісландії, де колишні вулкани з термальними джерелами стали найунікальнішими в світі басейнами. І де можна посеред холодної зими в буквальному сенсі добряче зігрітись, бо температура в деяких із них сягає плюс 40 градусів.

Автор Тамара Куцай