#Культурні_історії

Це була дуже смілива, навіть зухвала ідея.

Вперше найулюбленішу киянами п’єсу Михайла Старицького «За двома зайцями» – станцювали!

Важко було навіть уявити, як мовою пластики можна переказати сюжет про
самозакоханого збанкрутілого цирульника. Багато балетних шанувальників, пересічних глядачів, акторів, критиків, як, власне, і я, були налаштовані на виставу досить скептично. Надто високо піднята планка однойменного кіношедевра.

Проте успіх був шаленим! Гучна прем’єра, яка стала яскравим акордом на
завершення 149-го театрального сезону Національної опери України 2017 року, вважається однією з найкращих постановок театру. Аншлаги, овації і найвища глядацька оцінка «Браво!» – на кожній виставі і всі чотири роки.

Творчі новації

✔Несподіване, нове, креативне прочитання п’єси про міщанське життя столичного міста – це творча перемога балетмейстра Віктора Литвинова та балерини Тетяни Андрєєвої як автора лібрето та виконавиці головної жіночої партії – Проні Прокопівни.

✔Розкрити образність цієї популярної історії допомагає промовиста, легка, іронічна, із вкрапленням впізнаваних нот веселих куплетів Голохвастого «В небі канарєєчка літає …», музика Юрія Шевченка.

✔Костюми Ганни Іпат’євої, стилізовані під моду минулого сторіччя і надто далекі від балетних – стьобані ватники, лляні сарафани, кожухи, дівочі спідниці, рясно декоровані стрічками, мереживом і українською вишивкою, додають персонажам неповторності.

Щоразу міняє своє вбрання головна героїня. ЇЇ наряди, від танцювальної сукні з написом «Прима» до розкішного негліже, зачаровують фасонами і вигадкою.

✔Вражає і сценографія Сергія Маслобойщикова. Квітучі мальви, що проростають всюди, – натяк на провінційність городян, які гуляють Андріївським узвозом. Величезна бутафорська свиня, яка розляглася в кутку сцени, – про тих, хто мітить «із грязі в князі». Одним помахом руки в перукарський салон перетворюється сільська дерев’яна вбиральня. Замість ікони на весіллі – портрет політичного діяча … І ще багато інших смілих знахідок.

✔Голохвастових у балеті – двоє. Свирид Петрович, який прагне хизуватися витонченими манерами на Хрещатику, та злиденний старий тапер, що веде оповідь своїх спогадів.

Про виставу

Історія про цирульника, який шукав вихід зі свого скрутного становища в шлюбі з багатою нареченою, перетворилася на багатогранну виставу – і танцювальну, і театральну, й гумористичну, і драматичну.

Піднімається завіса. На базарній площі Подолу – ярмаркове гуляння різнобарвного натовпу. Жартівлива кадриль з чобітками, яка вихором закружляла все навколо, виразні персонажі старого «єврейського» Києва, грайливі залицяння до дівчат – вуличні розваги молоді захоплюють своєю соковитістю.

Але всі веселощі на торжищі затьмарює поява Свирида Петровича
Голохвастого зі своїми друзями. Одягнений у фрак з розшитими на спині «по послєднєй модє» квітами, головний герой виглядає справжнім «денді».

Ефектний, іронічний, запальний, з широкими стрибками, стрімкими обертаннями, акробатичними каскадами та цирковими трюками танець, який вимагає й віртуозністі соліста, і його акторської майстерності, відразу зачаровує: дівчат – на сцені, глядачів – у залі.

Починаючи з прем’єрних вистав, образ Голохвастова у виконанні Ярослава Ткачука і Микити Сухорукова – приголомшливо яскравий і колоритний. Завдяки харизмі артистів відома цитата «А кому ж я не понравлюсь?» – оживає.

Шик, новомодне вбрання, напускна галантність цирульника магічно діють на панянок. Але йому до серця сильно припала красуня Галя, якій теж, згідно із сюжетом постановки, судилося закохатися в райдужну картинку мрій.

Їхнє несподіване знайомство, насичене й ліризмом, і натхненним поривом, і грайливим кокетством, виразно представлено в адажіо. Чарівна хореографічна мініатюра, яка поєднує класичну балетну техніку з сучасним танцем й елементами фольклору, вражає своєю піднесеністю і тонким гумором.

Знаного боржника нарешті розшукав Городовий. І Голохвастов, оцінивши статки заможної родини Сірків, вирішив вигідно одружитися на простакуватій Проні.

Танцювальний салон. Мадам-іноземка навчає київських панянок вишуканих манер. Усі – по парах. Проня – одна. І ось він. Привабливий. Елегантний. Не можна відірвати очей!

Під звуки пристрасного, сповненого неповторного гумору та саркастичних фарб танго, «роздягнутий до останньої нитки» кредиторами в одних шортах з манишкою, кавалер занурює Проню у вир омріяного кохання.

У канву вистави вдало вписується сон закоханої Проні. Навіть її солодке марення не додає романтизму їхнім стосункам. Голохвастов і в сновидінні – іронічний образ, який вислизає.

Під ритми запальної тарантели вулицями Києва миттєво розносяться плітки про заручини. Засмучена Галя долає свою самотність у чарівному, піднесеному «Київському вальсі» на Хрещатику.

У цій сумній комедії блискучою знахідкою хореографа є довгий шлейф від весільної фати Проні, в який друзі Голохвастова силою закутують нареченого, змушуючи його йти під вінець.

Балет яскравий, колоритний, видовищний, і справді незвичний.

Автор Валентина Самсонова