#Історія про очікування і реальність

У свої 14 я, як і будь-який підліток, активно себе шукала та відвідувала незліченну кількість гуртків та курсів. Веб-дизайн, художня школа, програмування – усе це лише маленький список речей, в яких я намагалась себе спробувати. Але одним із найулюбленіших моїх гуртків і, мабуть, єдиний, в якому я лишилася до випускних іспитів, був гурток психології: настільки приємна була там атмосфера.

Окрім начитування лекцій з класичної та професійної психології, наша викладачка вигадувала усілякі квести, щоб розважити нас і не дати засумувати від іноді важких для підліткової свідомості занять. Найбільше мені запам’ятався «квест із сірником». Суть його була в тому, що за певний період часу три сірники треба обміняти на більш цінні та важливі речі, звертаючись за допомогою до незнайомих людей. Речі, отримані після обміну, можна обмінювати повторно.

У день мого проходження «квесту із сірником» була жахлива злива, але я, як любитель авантюри, без страху і, відповідно, куртки сміливо побігла на вулицю, у пошуках своїх «жертв». І майже одразу, ніби з-під землі, на моєму шляху з’явився солідний чоловік, що, здавалося б, був і не проти мене послухати.

Після мого пояснення, він, майже не роздумуючи, витягнув із сумки парасольку і я вже встигла зрадіти, що все ж не промокну до нитки, але… Відкривши її, чоловік, оцінюючи мене поглядом, простягнув мені чохол та пішов своєю дорогою.

Автор Єлизавета Галактіонова