#пізнавальні-історії

Ніхто не знає достеменно вік морозива. Але відомо, що на початку X ст. до нашої ери цар Соломон із задоволенням ласував перетертими та охолодженими свіжими фруктами, на кшталт сучасного шербету, а у IV ст. до н.е. Александр Македонський вживав у якості десерту подрібнені солодкі фрукти, змішані зі звичайним снігом, які трохи згодом – у I ст. щоденно подавали до столу римського імператора Нерона і без яких у VI – VII ст. не обходилися трапези китайських імператорів династії Тан.

Потім історія виготовлення і розповсюдження морозива стала на велику паузу аж до 1295 року. Саме тоді відомий венеційський купець і мандрівник Марко Поло підгледів, як у Китаї змішують фрукти зі снігом, і привіз на батьківщину рецепт цієї солодко-холодної смакоти. Місцеві кондитери удосконалили його, додавши до складу молоко. З цього часу морозиво традиційно прикрашало столи венеційських дожів, а його рецепт суворо охоронявся. Придворних гастрономів навіть приводили до присяги щодо його нерозголошення.

Присяга присягою, але вже через декілька століть морозиво з’являється у Франції, Іспанії та Німеччині саме після того, як італійка Катерина Медічі, велика його шанувальниця, бере шлюб із французьким королем Генріхом II.

У 1649 р. француз Жерар Тірсен відкриває світу рецепт охолодженого десерту з ванілі, молока та вершків, який згодом отримав назву«неаполітанське морозиво». А вже у 1660 р. італієць Франческо Прокопіо відкриває у Парижі перше кафе-морозиво «Прокоп», яке існує дотепер і пропонує понад 80 видів солодкого десерту. Свого часу його із задоволенням відвідували такі шанувальники морозива, як Віктор Гюго, Жан-Жак Руссо, Оноре Де Бальзак.

Минуло лише п’ять років, а справа виготовлення морозива набула вже такого розмаху, що паризькі виробники морозива, яких у ті часи називали «лимонадьє», утворили першу свою корпорацію.

Взагалі-то історію морозива слід розділити на два етапи – до винайдення холодильних установок та після. Якщо з появою морозильників воно стало доступне всім, як за ціною, так і за технологією виготовлення, то впродовж багатьох попередніх століть морозиво було десертом вкрай дорогим, складним і дуже примхливим.

До Америки спосіб виготовлення морозива привезли європейські переселенці приблизно у 1700 р., не так вже й давно, зважаючи на вік самої страви. Втім, ця країна зробила суттєвий внесок у її розвиток, а американські президенти Джордж Вашингтон та Томас Джефферсон витрачали чималі кошти на морозиво, яке було одним із традиційних смаколиків на інавгураційних балах.

Десерт з назвою «ескімо» теж з’явився саме у США. У 1921 р. власник невеличкої кондитерської Кристіан Нельсон, помітивши, що діти дуже люблять як морозиво, так і шоколад, довго розмірковував, як поєднати ці ласощі. Він вкрив пломбір тонким шаром шоколаду і назвав це улюбленим десертом ескімосів. Згодом запатентував новий продукт, як «Ескімо-пай», або пиріжок ескімосів. Втім, в народі його скоротили до звичайного «ескімо».

Морозиво на паличці та вафельні стаканчики теж родом із Америки. У 1905 р. 11-річний хлопчик на ім’я Френк Епперсон якось ненавмисне заморозив содову у стакані з дерев’яною ложечкою, а побачивши, як це зручно, почав робити це постійно. У 1923 р. він запатентував свій винахід, назвавши його«Попсікл». А щодо стаканчиків, то колись у продавця морозива просто закінчились паперові тарілочки і він почав загортати морозиво у вафлі, позичивши їх у продавця по сусідству. Цей варіант так сподобався покупцям, що незабаром вафельні стаканчики вже впевнено «крокували» світом.

Перша фабрика з виробництва морозива з’явилася у Балтиморі 1851 р., а американська мережа кафе і магазинів Baskin Robbins, започаткована у 1945 р., з часом перетворилася на всесвітню і наразі пропонує понад 1000 різноманітних сортів морозива.

Технологією виготовлення морозива ми з вами завдячуємо саме американцям. У тридцяті роки тодішній голова Наркомпостачу СРСР Анастас Мікоян привіз її зі Сполучених Штатів. А вже з 1941 р. морозиво почали виробляти в СРСР за ГОСТ 117-41 – найжорсткішому стандарту у світі. Перші заводи з виробництва морозива в Україні було відкрито 1940 р. у Києві та Харкові.

Протягом тривалого часу радянське морозиво було дуже популярним за кордоном завдяки високій якості. В ньому не було жодних консервантів та штучних підсолоджувачів.

Втім, ласощі з подрібленого замороженого молока чи вершків знали й полюбляли ще за часів Київської Русі. І хоча офіційно пломбір придумали французи, назвавши його на честь містечка Пломб’єр-ле-Бен, є підстави вважати, що історія морозива пломбір пішла саме від наших пращурів – східних слов’ян, які робили густу масу з молочної стружки й додавали до неї різноманітні інгредієнти: ізюм, горішки, насіння. Потім з цього формували фігурки у вигляді звірят чи птахів, які залишали на морозі до затвердіння і згодом вживали.

За часів наших бабусь і дідусів виготовлення морозива вдома вважалося цілком звичайною справою. І яке ж воно було смачне!

Без сумніву, кожна доросла людина має свої особисті спогади про найсмачніше в житті морозиво, а в кожної дитини є ще багато часу, щоб визначитись у цьому.

Тож, солодкого і смачного вам життя!

Автор Олена Букраба