#справжні-історії

Трійця. А на Трійцю зазвичай українці прикрашають свої оселі любистком.

Назвою цієї дивовижної пахучої рослини вже й так усе сказано.

Про любов мріють усі. Комусь вдається реалізувати цю мрію, комусь – ні, тоді він із надією дивиться на ці дивовижні соковиті рослини. Може, вони допоможуть? А вони й допомагають. Принаймні, мають допомагати. Бо ж не могли обманюватись століттями покоління наших предків, які й купалися в любистку, й голову ним мили, й до одягу пришивали і навіть натиралися ним. Чого лише не зробить людина, аби її любили!

Любисток одночасно й афродизіак, і трава краси, й навіть спеція: кажуть, той, хто скуштує запечене м’ясо з любистком, точно вже від любові не відвертиться 🙂

Ця рослина зовні схожа на дуже велику петрушку. І в цьому є певна алегорія: до неї треба придивитись, щоб зрозуміти, що це не петрушка. Так само й любов, яку він символізує, потрібно розгледіти, адже вона не ходить із рекламним банером.

Цікаво, що всіма мовами назва цієї рослини означає любов. Англійською: lovage, походить від love-ache, (ache – стара назва петрушки, тобто love-ache означає «петрушка любові»). Німецькою – Liebstöckel («любовний кущик»), чеською – libeček, польскою – lubczyk, хорватською – ljupčac («трава любові»).

В Україні його ще називають: любчик, любим-трава, зілля, любця, люби мене. Назва говорить сама за себе: рослина має допомогти в коханні. І в вірності. Там, де люди власними зусиллями не справляються, кличуть зазвичай на допомогу сили природи. Недарма завжди він ріс і росте ледь не біля кожної оселі.

Загалом потрапив він до нас з Італії, а туди колись прибув з Ірану та Афганістану. Пройшовши такий довгий шлях, тепер любисток торує його в наших душах.

Автор Тамара Куцай