#справжні-історії

Як же нам хочеться весною полуниці! Чекаємо – не дочекаємось, поки її вартість знизиться до прийнятного рівня. Але ж як вона нам пахне!

Полуниця має цікаву історію. Не завжди вона була такою великою й пахучою, та й просто не завжди була. Довкола її появи – маса заплутаних версій. Зводяться загалом до того, що полуниця – плід різних європейських селекціонерів, які створили таке смачне диво природи, вперто схрещуючи між собою рослини різних видів з Південної та Північної Америки. Загалом її основу – саджанці різних видів суниці – почали завозити в Європу ще з середини 15 століття.

Спершу полуницями смакували винятково королі. Саджанці віргінського й чилійського сортів з’явились у Франції в Королівських ботанічних садах на початку 18 століття. Ця полуниця була на півдорозі, так би мовити, до того варіанту, який ми зараз маємо: більша за суницю, але ще не полуниця. А той варіант, який ми сьогодні ласуємо, з’явився тоді в Голландії за кілька десятиліть.

Потім протягом століть селекціонери виводили тисячі сортів полуниці: різних форм, смаків, властивостей і навіть кольорів. Так і прийшла вона до нашого столу, але не одна, а з купою різних таємниць.

По-перше, полуниця ніяка не ягода. Бо справжні її плоди – це крихітні горішки, які покривають стиглу полуницю. А цей смачний червоний плід, який ми радісно споживаємо, – квітколоже.

Дивовижний факт: генів у полуниці на 10 тисяч більше, ніж у людини. Чому так – немає відповіді.

Полуницю вживають при головних болях (вона містить ті ж речовини, що й аспірин). Також вона – антидепресант: всього 200 грамів можуть нейтралізувати нервовий стрес у людини. До того ж у 100 грамах полуниці знаходиться більше 90% добової норми вітаміну С, що дуже актуально для коронавірусної дійсності. А ще її вважають афродизіаком.

З цікавинок: при солодкому смаку в ній менше цукру, ніж у найкислішому лимоні. Регулярне вживання полуниці сприяє відбілюванню зубів. Та що там зубів – перешкоджає навіть передчасному старінню клітин.

Ось така непроста вона – смачна й соковита полуниця.

Автор Тетяна Терещенко