#захопливі_історії

Попри те, що все більше людей користується популярними платформами відеочату, щоб зв’язатися з колегами, родиною та друзями під час пандемії COVID-19, дослідники Стенфордського університету мають попередження для вас: ці відеодзвінки, швидше за все, вам не на користь.

Аналізуючи недавній бум у відеоконференціях, професор комунікацій Джеремі Бейленсон, директор-засновник Стенфордської лабораторії віртуальної взаємодії з людьми, вивчив психологічні наслідки від роботи на платформах відеозв’язку. Науковець визначив чотири чинники тривалих відеочатів, які, на його думку, сприяють відчуттю збільшення втоми, ніж від звичайної роботи.

Дослідники підкреслюють, що мета їхньої роботи не ганьбити якусь конкретну платформу для відеоконференцій — вони самі регулярно використовують такі інструменти, як Zoom, — а лише наголосити, наскільки виснажливі сучасні впровадження, та запропонувати розробникам зміни до інтерфейсу, більшість з яких прості у здійсненні.

Надмірна кількість зорового контакту з близька

Як кількість зорового контакту, з яким ми взаємодіємо у відеочатах, так і розмір обличчя на екранах є неприродними. На звичайній зустрічі люди по-різному будуть дивитись на доповідача, робити нотатки або рухати очима в довільному порядку. Але на відеодзвінках всі постійно дивляться на всіх. До слухача ставляться, як до спікера, тому, навіть якщо ви не виступали жодного разу на зустрічі, ви все одно спостерігаєте за обличчями, які своєю чергою спостерігають за вами.

Коли чиєсь лице в реальному житті наближається до нашого, наш мозок трактує це як напружену ситуацію, яка або призведе до спаровування, або до конфлікту.

Постійно бачити себе в режимі реального часу

Більшість відеоплатформ показують, який ви вигляд маєте під час чату. Але це неприродно. У реальному світі, якби ви бачили себе в дзеркалі, поки ви розмовляли з людьми, приймали рішення, надавали зворотний зв’язок, то це було б просто божевіллям. Коли ви спостерігаєте за зображенням, то одразу критичніше ставитеся до себе.

Рішення: Бейленсон рекомендує платформам змінити стандартну практику передавання відео як на себе, так і на інших, коли його потрібно надсилати лише іншим. Тим часом користувачі повинні використовувати кнопку «приховати самоперегляд», як тільки підключаються до чату.

Більше когнітивне навантаження

При регулярній живій взаємодії невербальна комунікація є цілком природною, і кожен із нас досить органічно робить і підсвідомо інтерпретує жести та невербальні підказки. Але у відеочатах нам доводиться більше докладати зусиль, щоб надіслати й отримати сигнал.

Жести також можуть означати різні речі в контексті відеозустрічей. Побічний погляд на когось під час особистої зустрічі може означати щось зовсім інше, ніж в онлайні.

Під час тривалих трансляцій дайте собі перерву лише на аудіо. Це не просто вимкнення камери, ліпше — відвернути своє тіло від екрана, щоб протягом кількох хвилин вас не «задушували» жестами, які є беззмістовними для відеочатів.

Автор Дарина Кучережко