#захопливі_історії

Я народилася взимку й зима – моя улюблена пора року. То за що ж я її люблю?

Вона така спонтанна і балувана. Їй абсолютно все одно на дедлайни, приходить ще восени, засипаючи грунт першим снігом. А скільки ж людей радіють цьому явищу! Хоча, здавалося б, просто вода.

Вона постійно змінює настрій. То спокійно заморожує все навкруги, то зносить завірюхою людей ( сподіваюсь, вони того заслужили).

Вона затишна та сімейна. Варто лише згадати Новий рік та Різдво, де родина збирається разом і домівка наповнюється гармонією та спокоєм.

Вона сильна та незалежна. А спробуй поруш її правила! Не вийде. Навіть осінь забирає тиждень літа своїми дощами, але з зимою так не станеться.

Вона чутлива та уважна. Вона почує тебе, коли ти лежатимеш у ліжку і не захочеш іти в школу, і врубить -20.

Вона точно любить тусити. Хіба не найбільше алкоголю купують на новорічні свята? А співають в караоке новорічні пісні? А дивляться фільми під ялинкою і готують глінтвейн? Отож.

Вона енергійна. Люблю її за силу духу. От вилазиш надвір із теплої кімнати і враз свіжість наповнила розум! І йдеш, з рота пар, пальці тріщать від морозу, очі наповнюються слізьми від вітру. Головне – не плач, бо сльози замерзнуть прямо на обличчі. Але ж яка бадьорість настає! Так і енергія з’являється.

Це моя пора року, нікому її не віддам, можу лише поділитися. Я навчилася з нею дружити і її розуміти. От осінь, наприклад, така плакса для мене, жаліється вічно, проблеми якісь в неї, тьху. Та все ж зима… Яка ж вона шалена!

Автор Лілія Квасневська