#захопливі_історії

Грудень – від слова «грудка». Грудка – це більше, ніж жменя, і ніж пучок, і ніж дрібка. І це дуже добре, коли йдеться про хороше, наприклад, про щастя. Навіть про обіцянку щастя. А на обіцянки грудень, на який припадає і Святий Миколай, і Різдво, й Новий рік, досить щедрий.

Грудень – перехідний: між цим і тим, між було й буде. Він галантно веде нас до порогу в новий період, бадьоро обіймає за плечі, готує важливі напутні слова, і – відчиняє двері. І ось ми вже в іншому вимірі, в іншому році, в іншому місяці, і в іншому періоді.

Назва «грудень» походженням від праслав’янського «груда» – тобто «мерзла земля». Крім нас, зауважили поля в обмерзлих грудках о цій порі ще й поляки (у них це слово звучить схоже grudzień) та литовці (gruodis).

А взагалі раніше цей місяць називався «студень» (аж до 20 сторіччя). Багаті на фантазію українці називали його ще й так: «хмурень», «підбериха», «стужайло», «студеник». Ой, аж хочеться закутатись у щось тепленьке від таких слів!

Про грудень багато є в нас ще й різноманітних народних приказок – дотепних, пізнавальних, побутових, а то й навіть філософських. «Хоч мороз і припікає, зате комарів немає». «Січень рік починає, а грудень кінчає». «Груднева днина куца: сюди тень, туди тень — та й минув день». «Важко влітку без корови, а в грудні без кожушка». «Грудень землю грудить і хату студить». «Грудень — не брат, а холоднеча — не сестра».«Смутний грудень, як прийде студень».

А взагалі грудень – це про цінність тепла. Коли на вулиці холодно, шукаєш його в людських душах, які, на відміну від тіла, не мерзнуть, і готові зігрівати нас теплом у будь-яку пору року, навіть у найхолоднішу.

А ще грудень обнулює все в природі і дає можливість зазирнути в себе. Зупинитись, осмислити щось, придивитись – і йти далі. До нових вершин, складених із грудок щастя. Тож неодмінно щасливого вам грудня, друзі!