#захопливі_історії

Вона якось дисонувала в цьому дорогому магазині парфумів і кремів, на фоні блискучих вітрин і острівців вишуканих запахів. Повільно роздивлялась модні бренди й поспішливо поправляла свій скромний шалик на простій чорній водолазці.

Її обличчя було рясно вкрите віковими зморшками, і я намагалась вгадати, який життєпис вони написали.

Ось вона, вхопившись за мамину руку, виходить гуляти у двір з комуналки.

А ось вона з величезним портфелем біжить додому, обганяючи своїх однокласників із точно такими ж портфелями.

Ось їй дарують перші квіти, зірвані з найближчої клумби.

Ось вона ставить свій підпис у вбранні, купленому за талоном у весільному салоні.

Ось вона відштовхує конкуренток й хапає у черзі останні білі черевики, які тріснуть у першій калюжі.

Ось вона біжить із роботи, але й без її колискової діти давно вже заснули.

Ось вона бачить на його сорочці червону помаду, а він каже: штовхнули в метро.

Ось вона разом із кавою п’є тягучу ранкову тишу.

Ось вона одна виходить у двір із собачкою й думає, як давно не дзвонили їй діти.

-Знаєте, у нас тут величезний вибір всього! Ще й передсвяткові нові надходження з’явились! – підійшовши, старенька у водолазці привітно дивиться на мене.

-Дякую! А хто ви? – здивовано запитую, а сама продовжую вдивлятись у її зморшки.

-Я власниця цього магазину. Зараз дівчата підійдуть і підберуть щось цікаве від ваших зморщок.

Автор Тамара Куцай