#захопливі_історії

14 грудня, на День святого Наума, розпочинався колись в українців навчальний рік.

«Прийде Наум – наведе на ум», – дотепно казали наші предки, з надією поглядаючи на своїх дітлахів. А дітлахи прислухалися, чи не дзвонить, бува, дзвін, який в епоху відсутності годинників сповіщав їм про те, що вже час до школи. А в школі вони не менш уважно прислухались, чи знову не лунає дзвін, щоб якнайшвидше чкурнути додому.

Отакий він, досить символічний дзвін нашого життя, лункими звуками якого переплетено всю людську цивілізацію. Споконвіків дзвони сповіщали людям про тривогу, негаразди, про завершення чийогось земного життя. А також і про радісні моменти та великі церковні свята.

Дзвонами наповнене й життя кожного з нас. Ніби великий дзвін, калатає наше серце, коли ми закохуємось, щоранку дзвінко дзвонить (а саме від слова «дзвін» пішли ці прикметник та дієслово) будильник, спонукаючи до повсякденних активностей, наповнюють душу радістю й любов’ю різдвяні та новорічні дзвони, а також дзвінки від наших рідних та близьких людей. Хіба є ще щось, задушевніше та проникливіше за дзвони?

Але ж звідки взявся цей дзвін? Бо в буквальному сенсі ми всі чули дзвін, але не знаємо, звідки він.

Серед найдавніших дзвонів називають китайські, яким понад 5 тисяч років. Стартували ці дзвони з кераміки, і були ритуальним інструментом, яким супроводжувались урочистості і на яких навіть описували подвиги героїв того часу. Героїв давно немає, а подвиги лишились, принаймні, на масивних дзвонах.

До Європи дзвони потрапили разом із християнством. Вони урочисто сповіщали людям про те, що є час для повсякденного – праці, а є й для духовного – молитви. І були таким собі своєрідним місточком між буденним та духовним, яким і пронизане людське життя, і в пошуках гармонії між яким минуло й мине ще не одне століття.

З розвитком людської цивілізації стало справжнім мистецтвом відливання дзвонів, а особливо гра на дзвонах. В Україні завжди шанувалась професія дзвонарів. Бо саме в час, коли дзвони мовчать, і здійснюються, як кажуть в народі, всякі діяння нехороших сил. І, навпаки, коли дзвони звучать – торжествує магія добра і світла.

Що цікаво, слово «дзвін» в українській мові споріднює нас з іншими східноєвропейськими мовами. Польською, наприклад, це слово звучить dzwon, сербською: звоно/zvono, чеською: zvon, хорватською: zvono.

Тож нехай у наших душах завжди звучать дзвоники щастя й радості, очищують наші думки й додають своїми кришталевими звуками оптимізму! А ще нехай якнайшвидше зазвучать дзвони нашої перемоги над російськими загарбниками!

Автор Тетяна Терещенко

Хочете підтримати нас?

Кожен ваш донат допоможе ще активніше розвивати наш некомерційний проєкт, який активно працює вже більше 3 років.

Справжні історії – просвітницький проєкт, який на волонтерських засадах розповідає цікаві історії про Україну, відомих українців, подорожі, традиції, звичаї, кухню, а також захопливі історії про мандрівки світом та відомих особистостей у світі.

У наших планах – створення також англомовної версії сайту, щоб світ більше дізнався про Україну та українців.

Наші рахунки:

Картка у грн.: 5363 5421 0596 6718

Підтримати проєкт

Want to support us?

Each of your donations will help our non-commercial project, which has been producing stories for you for already three years, to become even better.

True Stories is an educational project that, on a volunteer basis, tells interesting stories about Ukraine, famous Ukrainians and other inspiring people, travels, traditions, customs, and cuisine.

Our plans include the creation of an English-language version of the site so that the world can learn more about Ukraine and Ukrainians.

Support the project

Підтримати проєкт

1,00 $