#захопливі-історії

Ми самобутні! Дуже!

У нас два Різдва, два Нових роки, з яких один, той, що пізніше, чомусь Старий, хоча насправді мав би бути молодшим, бо святкуємо ми його вже після відгуляного Нового року.

Але як так трапилось? Звідки така подвійність у святкуванні?

Справа в тому, що Новий рік у нас раніше святкували за Юліанським календарем, а з 1918 року перейшли на святкування за Григоріанським. (Хоча за Григоріанським, згідно з деякими дослідженнями, в Україні жили ще й раніше – за часів Великого князівства Литовського, коли наш календар звірявся з європейським).

Григоріанський календар було запроваджено в якості міжнародного стандарту ще в часи Середньовіччя, а саме – 4 жовтня 1582 року Папою Римським Григорієм XIII. Тоді здійснили цю реформу часу, посилаючись на те, що в григоріанському календарі похибки значно менші, ніж в юліанському.

А до того часу з 1 січня 45 року до нашої ери світ жив за юліанським календарем. Подарував його людству славнозвісний римський полководець Гай Юлій Цезар. «Прийшов, побачив, переміг!», – сказав він якось свою крилату фразу, а потім замислився, чи матиме людство поняття, коли ж трапилися всі ці його славетні перемоги. І правильно замислився, бо так би їли ми собі салат «Цезар» й нічого не знали про часові проміжки величі минулих років.

Вдячне людство назвало сьомий місяць (Julius латиною) на його честь. А коли славний римський імператор Октавіан Август підкорегував своєю чергою високосний рік, також впроваджуючи реформу часу, то й на його честь людство назвало восьмий місяць латиною Augustus. І щоб забезпечити рівність цих двох достойних персон, зробили так, що й липень, і серпень у нас завжди мають 31 день. Додатковий день для серпня відскубнули від нудного зимового 28-денного (якщо не у високосний рік) лютого.

Отакі перипетії відбувались навколо часу, в яких переплелись і дані астрономії, й амбіції великих. А тепер до цього всього додаються ще й новітні теорії фізиків про те, що часу взагалі не існує.

Але що точно є – то це святкування Старого Нового року. Після ворожіння, щедрування, й ранкового щедрого посівання воно нарешті настає. Завершуючи фактично весь різдвяно-новорічний цикл і розпочинаючи ділову активність, коли вже не скажеш: «Ой, зроблю це вже після свят!»

Тож із Новим Старим роком вас, друзі!

Автор Микола Синенко