#захопливі-історії

Ми звикли, що романтичні почуття — це спонтанні почуття, які йдуть від самого серця і які важко пояснити. Але насправді ваш мозок відповідає за появу симпатії, проробляючи низку розрахунків під час декількох секунд. Видається не дуже романтично, так? Але те, що ці підрахунки відбуваються у нашому мозку, не означає, що всі ці теплі почуття — лише в нашій голові. Усі п’ять чуттів беруть у цьому участь, кожне з яких може прийняти чи відхили почуття, які зароджуються.

Очі — перша складова в симпатії. Є безліч стандартів краси, які різняться в різних культурах і епохах, але ознаки молодості, фертильності й гарного здоров’я (такі як блискуче волосся, гладенька шкіра без рубців) завжди мали попит. Оскільки вони асоціюються з репродуктивною відповідністю. Коли наші очі помічають щось, що їм подобається, у нас вмикається інстинкт «підійти ближче», аби інші відчуття могли все дослідити.

Вклад нюху в романтику — це більше ніж відчуття хороших парфумів. Воно здатне вловлювати наші природні сигнали, відомі як феромони. Вони не лише передають важливу фізичну чи генетичну інформацію про їхнє джерело, але й можуть активувати фізіологічну й поведінкову реакцію в суб’єкта уваги.

В одному дослідженні група жінок, які перебували на різних стадіях їхнього овуляційного циклу, була вдягнена в однакові футболки впродовж трьох ночей. Після цього чоловіки-добровольці, які були призначені в рандомному порядку, нюхали одну з використаних футболок, або одну нову. Зразки слини показали підвищення рівня тестостерону в чоловіків, які нюхали футболку жінки в період овуляції. Таке підвищення тестостерону може підштовхнути чоловіка до жінки, на яку, в іншому випадку, він і не глянув.

Наші вушка також визначають симпатію. Чоловіки надають перевагу жінкам з високими, хриплими голосами й широким діапазоном звуку, пов’язаний з меншим розміром тіла. Водночас жінки надають перевагу низьким голосам і вузьким діапазонам звуку, які обумовлюють велике тіло.

Не дивно, що й доторки вкрай важливі для романтичних стосунків. У цьому експерименті, не знаючи, що дослідження вже почалось, учасників попросили потримати філіжанки з кавою, гарячою чи холодною. Потім учасникам прочитали оповідання про вигаданого персонажа, а потім попросили визначити його особистість і характер. Ті, хто тримали гарячу чашку кави, оцінювали персонажа оповіді як більш щасливого, соціального, щедрого й доброго, інші, хто тримав холодну чашку — холодного, мужнього й стриманого.

Якщо потенційному партнеру вдалося пройти усі ці тести, то залишається лише один — відомий як перший поцілунок. Багатий і складний обмін тактильними й хімічними сигналами, такими як запах, дихання іншої людини, і смак з роту. Ці моменти настільки важливі, що більшість чоловіків і жінок повідомляли про втрату захоплення до будь-кого після першого поцілунку.

Коли симпатія доведена, ваша кров наповнюється норепінефрином, активуючи вашу реакцію «змагайся чи біжи». Серце б’ється сильніше, зіниці розширюються, а тіло виділяє глюкозу для додаткової енергії, не тому, що ви в небезпеці, а тому, що ваше тіло каже вам: «відбувається щось важливе». Для того, щоб допомогти вам сконцентруватися, норепінефрин блокує навколишні фактори, що відволікають, можливо, навіть спотворюючи відчуття часу й поліпшуючи вашу пам’ять. Це пояснює, чому люди не забувають свій перший поцілунок.

Ідея того, що наше захоплення перебуває під дією хімічних взаємозв’язків й еволюційної біології, може видатися прагматичною й більше науковою, а не романтичною. Але наступного разу, коли ви побачите когось, хто вам подобається, намагайтеся оцінити, як реагує все ваше тіло, і спробуйте визначити, чи підходить вам красивий/а незнайомець/ка.

Автор Дарина Кучережко