#захопливі_історії

За час існування людства вчені зробили безліч відкриттів, і кожне з них можна без перебільшень назвати проривом. Колесо, паровий двигун, перший комп’ютер – всі вони істотно змінили розвиток науки й техніки. Таке відкриття було і в медицині.

Життя до антибіотиків уявити важко та страшно. Туберкульоз та багато інших інфекцій часто були смертним вироком. Доля виносила їх набагато частіше, ніж у наші дні: більше хворих – вищі шанси заразитися.

Одного разу шотландський лікар і мікробіолог Олександр Флемінг повернувся на роботу після відпустки чи вихідних і побачив, що в лабораторному посуді, який він лишив напередодні, загинула колонія стафілокока. Він глянув у мікроскоп і побачив, що пліснява грибів знищила смертельно небезпечні бактерії: їхні колонії навколо грибів стали прозорими через руйнування клітин. Протягом кількох тижнів він продовжував спостерігати, як розросталася пліснява, і за місяць переконався, що дійсно знайшов зброю проти шкідливих бактерій – пеніцилін. Ця випадковість і віщувала медичну революцію.

Принцип роботи антибіотика полягає в гальмуванні або придушенні хімічної реакції, яка потрібна для існування бактерії. Пеніцилін блокує молекули, що беруть участь у будівництві нових клітинних оболонок бактерій, наче певний бар’єр, який стримує шкідливі організми.

Протягом 1930-х років робилися безуспішні спроби поліпшити якість пеніциліну та інших антибіотиків, навчившись отримувати їх у досить чистому вигляді. Перші антибіотики нагадували більшість сучасних протиракових препаратів — було неясно, чи вб’ють ліки збудника хвороби до того, як вони вб’ють пацієнта. І лише 1938 року двом ученим Оксфордського університету, Говарду Флорі та Ернсту Чейну, вдалося виділити чисту форму пеніциліну. У зв’язку з великими потребами в медикаментах під час Другої світової війни масове виробництво цих ліків почалося вже у 1943 році. У 1945 році Флемінгу, Флорі та Чейну за їхню роботу було присуджено Нобелівську премію.

Завдяки пеніциліну та іншим антибіотикам, створеним за таким самим принципом, було врятовано незчисленну кількість людських життів. Але підступні бактерії теж не стоять на місці. Крім того, пеніцилін став першим антибіотиком, на прикладі якого було помічено виникнення стійкості мікробів до антибіотиків. Вони швидко розмножуються: наприклад, збудник холери ділиться приблизно раз на годину. Усього за добу у холерного вібріона з’являється стільки поколінь нащадків, скільки людей народилося за останні 100 років. Це означає, що бактерії також еволюціонують і стають резистентними, тобто не бояться наших антибіотиків. Деякі види бактерій здатні виробляти гени, які захищають їх від дії ліків. Вони виживають під час лікування, розмножуються і передають свої гени потомству. Через це ефективність препаратів в майбутньому суттєво знижується.

На сьогодні проблему резистентності бактерій до антибіотиків вирішити неможливо. Бактерії розвинули резистентність до всіх існуючих видів препаратів. Єдине, що ми можемо зробити, щоб не потрапити на гачок підступних бактерій, це усвідомлено лікуватися антибіотиками. І пам’ятати, що звичний нам грип чи ОРВІ – це вірусні захворювання, і антибіотики не допоможуть, а лише в майбутньому можуть нашкодити.

Ось так, випадково не зачинене вікно стало медичним проривом та спасінням для багатьох життів. Та не потрібно забувати про бактерії, які з кожним днем все більше не бояться антибіотиків. Лікуйтеся лише за необхідності та лише за рецептом лікаря. А далі, я впевнена, що вчені знайдуть вирішення й цієї проблеми.

І, можливо, так, як і Флемінг – цілком випадково.

Автор Анастасія Фенюк