«Стілець Вінсента з люлькою» (або просто «Стілець Вінсента») – картина нідерландського художника-постімпресіоніста Вінсента ван Гога. Нині вона знаходиться у Лондонській Національній галереї.

Історія її створення сягає 1888 року. Саме тоді хворий Ван Гог переїжджає в Арль, що на півдні Франції. Він прагне створити місце, де художники-однодумці зможуть вільно жити та творити без перешкод. Так з’являється «Жовтий дім» – у травні Ван Гог винаймає чотири кімнати в правому крилі жовтого будинку на площі Ламартін в Арлі. Туди він запрошує й французького художника Поля Гогена.

Спершу вони живуть мирно: навчають один одного різним технікам та пишуть картини. Однак, згодом їхні стосунки починають погіршуватися. Ван Гог захоплювався Гогеном і прагнув бути йому рівнею, але Гоген був занадто зарозумілим і владним, що засмучувало Ван Гога. Вже тоді Ван Гог починає розуміти, що його мрія про ідеальне спільне місце розсипається.

В грудні Вінсент ван Гог пише дві картини, які доповнюють одна одну – це «Стілець Вінсента з люлькою» та «Крісло Гогена». На картині «Стілець Вінсента з люлькою» зображений простий дерев’яний стілець із простим плетеним солом’яним сидінням на кахлі. На кріслі сидіння розташована прикрашена люлька та мішечок із тютюном.

Простий стілець порожній, що символізує відсутність власника та безмежний сум. Це незвичайний приклад просування звичайного знайомого об’єкта за межі натюрморту, аби він представляв самого художника. Враховуючи його трубку і тютюн, а також ім’я «Вінсент», написане на ящику на задньому плані, художник миттєво персоналізував об’єкт. В результаті він набуває емоційного забарвлення, не пов’язаного з повсякденною формою стільця. Обидві картини мають додаткові кольори: синій і оранжевий для Ван Гога, червоний і зелений для Гогена.

Контраст між простим і невибагливим стільцем Ван Гога та пишним, прикрашеним кріслом Поля Гогена дає змогу побачити символізм у цих картинах. Вважається, що їх можна інтерпретувати та співвіднести до погіршення стосунків митців. Але це, звісно, не єдине, над чим можна замислитись, споглядаючи цю відому картину.

Автор Вікторія Маленко