#захопливі_історії

31 жовтня – геловін. А він ніяк без гарбуза. Є така традиція, що саме на геловін у вирізаний гарбуз вставляють свічки, роблять так званий Ліхтар Джека. Але чому саме в гарбуз, а не в буряк, наприклад, чи диню? І взагалі, звідки взявся цей гарбуз, у бік якого, потираючи руки, щоосені радісно поглядають дівчата, і перелякано – юнаки?

Історія гарбуза – древня як людська традиція один одного лякати, так само як і традиція відмовляти тому, хто тобі не подобається.

Батьківщина гарбуза – Мексика та Перу. Археологи стверджують, що гарбуз з’явився близько 5 тисяч років до нашої ери і мав подвійне застосування: його або їли, або робили з нього посуд. Або ж, як не було чого, то й такий посуд їли. Причому гарбуз древніший за кукурудзу. Насіння його, наприклад, було знайдене в захороненнях перуанських індіанців. Навряд чи вони його лускали, мабуть, хотіли злякати гарбузом своїх нащадків на геловін. Передбачливі були люди.

Після відкриття Америки гарбуз здійснює вдалу мандрівку на європейський та азійський континенти, щоб назавжди лишитися тут на столах, дивуючи людей своєю невибагливістю та поживністю.

У 16 столітті гарбуз з’явився і в Україні. І на цьому опецькуватому овочі (чи ягоді, як кавун? – нема з цього приводу одностайності) наші предки стали шліфувати своє критичне мислення. Згадайте народні прислів’я: «Молодий та зелений, як гарбуз у спасівку», «Гарбузом ситий не будеш», – казали вони. Став він складовою й української традиції женихання, яка супроводжувалась, як відомо, двома діями: або колупанням печі, або ж даванням гарбуза.

І ще неясно, насправді, кому більше пощастило. Бо в гарбузах стільки поживного й корисного! Ось лише маленький перелік цього: містить вітаміни С, Е, В1, В2, РР та бета-каротин; у ньому багато кальцію, калію, заліза, магнію, кремнію, фтору тощо; містить багато клітковини мінеральних речовин; підвищує імунітет, рятує від безсоння; а вміст великої кількості вітаміну Є захищає від старіння.

В українців не лише своя специфіка застосування гарбузів, але й назва особлива, не схожа навіть на сусідські мови. Це слово прийшло до нас із тюркських мов, щоб назавжди лишитись разом із гарбузом.