#смачні_історії

Ми не уявляємо сьогодні багатьох страв (особливо салатів) без цибулі. Багата на вітамін С та В, вона зміцнює наш імунітет, утворює еритроцити, підтримує нервову систему, формує колаген, відновлює тканини та сприяє засвоєнню заліза.

Але цибуля сягає своїм корінням не лише землі, а й глибокої давнини. Її історія незвичайна та подекуди навіть містична.

Цибулю знаходили в саркофагах із муміями в єгипетських пірамідах. Що вона там забула? Дослідники це пояснюють тим, що цибуля була символом богині Ізіди – богині родючості й материнства, однієї з головних божеств єгипетської міфології, яку вважали матір’ю фараонів. Тому її й клали до гробниць. До нас дійшло дещо контроверсійне зображення богині Ізіди: у вигляді корови з сонячним диском між рогами, або у вигляді жінки з рогами й сонячним диском на голові. І хоч на її зображенні немає цибулі, проте це ще нічого не значить: вона незримо була присутня.

Загалом простому людові колись забороняли їсти цибулю й вона була божественним атрибутом.
Стародавні римляни давали цибулю своїм легіонерам, бо вважали, що вона збільшує силу та наснагу. А, може, вони думали, що її запах, рознесений вітром, здатен подолати ворогів? 🙂 Хтозна. Проте вчені встановили, що від ефірних олій, які виділяє цибуля, гинуть гнильні й хвороботворні бактерії, і навіть більше — амеби й інфузорії, а то й жаби та щури.
У Середньовіччя цибулю в якості оберегу носили на грудях воїни, свято вірячи, що вона здатна врятувати їм життя. Саме звідти набув поширення один із її сортів – Allium victoralis — цибуля переможна.

Коли цибуля вперто прорвалась у широкий вжиток, певний час діяли заборони вживати її в свята, адже вона могла викликати сльози, коли треба було веселитись. Можливо, звідти й пішло відоме висловлювання: «сміх крізь сльози».

Цибулі у світі налічується близько 990 видів. І в різних країнах та на різних континентах відзначають її дивовижні цілющі властивості. На Сході навіть кажуть: «Цибуле, у твоїх обіймах минає всяка хвороба».

Про силу й міць цибулі свідчать і українські прислів’я: «Ади, яка люта», — нарікав хрін на цибулю», «Хто їсть цибулю, того бог позбавить від вічних мук».

А що ж ви хотіли, якщо навіть у її назві захована певна міць. Згідно з одними теоріями, походить вона від грецького слова ϰόπτω «б’ю, рубаю», згідно з іншими – від латинського cēpula, що означає «лук», з якого пускають стріли.

Ось така вона, зелена цибуля. Коли будете думати – їсти чи ні – згадайте її славетний життєвий шлях. Він допоможе вам знайти правильне рішення. 🙂

Автор Тетяна Терещенко