#смачні_історії

Славнозвісна «Енеїда» Івана Котляревського – це не лише поема, яка започаткувала нову українську літературу, а й унікальний твір, в якому зберігся опис харчування наших предків. Якщо приготувати оті страви, які там описані, то можна кілька місяців, не перестаючи, все це радісно споживати. Для нас цей опис цінний ще й тим, що збережена особливість та культура харчування українців. Шкода, що більшість цих кулінарних шедеврів втрачено. Але будемо сподіватись на відродження, бо це того варте!

Тож ми підготували для вас цитати та деякі трактування цих неймовірно смачних страв.

«Латин по царському звичаю
Енею дари одрядив:
Лубенського шмат короваю,
Корито опішнянських слив,
Горіхів київських смажених,
Полтавських пундиків пряжених
І гусячих п’ять кіп яєць;
Рогатого скота з Лип’янки,
Сивухи відер п’ять з Будянки,
Сто решетилівських овець».

Пундики готували з прісного тіста на яйцях та сироватці. Після того, як тісто відстоїться, його розкачували на тоненькі коржі й підсмажували, а далі складали один на один, перемазуючи засмажкою з цибулі та їли гарячими.

«Там лакомини разні їли,
Буханчики пшеничні білі,
Кислиці, ягоди, коржі
І всякі різні витребеньки…»

У цих описах привертають увагу різноманітні страви з борошна та круп. І недаремно, адже Україна завжди була «житницею Європи».

Багато з перерахованих Котляревським страв уже загубилися, на жаль, серед плину часу, але їх цілком можна оновити. Це і зубці (зерна обтовченого ячменю, підсмажені), і путря (ячмінна кутя з солодким квасом), і кваша (солодке тісто), і баба-шарпанина (народна страва із пшеничного тіста, риби, конопляної олії, підсмаженої цибулі), і багато чого іншого. Не дивно, що гості із задоволенням це все “лигали”, “глитали”, та ще й “замурмотали, як коти”. І ми їх розуміємо! В Україні споконвіку вміли дуже смачно готувати!

Приємно дивує й асортимент страв, які вживали закохані Дідона та Еней:

«І в кахлях понесли пашкети

і киселю їм до сити;

Гарячую, м’яку буханку,

Зразову до рижків печінку,

Гречаних з часником пампух».

На превеликий жаль, кисіль також віднесено зараз до архаїчних страв. Чи багато ви бачили ресторанів, де його пропонують? Отож!

«Тут з салом галушки лигали,

Лемішку і куліш глитали»

Що цікаво, галушки були на той час вишуканою стравою, яку подавали на прийомах і готували зазвичай з гречаного та житнього борошна. На сьогодні, на жаль, вони стали лише доповненням до українського борщу, не більше.

«Троянцям всім дали тетері»

«Тетеря» – це була страва, схожа на куліш, яка готувалася з пшона і заправлялася рідким гречаним або житнім тістом. Варили її на м’ясній, або рибній юшці, а приправляли затовченим салом з цибулею і часником або засмажкою з цибулі на олії. До пісної тетері додавали хрін із квасом та часник.

Про десерти в «Енеїді» сказано таке:

«І ласощі все тілько їли,

Сластьони, коржики, стовпці».

Сластьони –  шматочки дріжджового тіста, які смажили на олії, як зараз би сказали, у фритюрі. Стовпці, або їх ще називають гречаниками – млинці з дріжджового тіста, які їли зі сметанкою.

Ну і на завершення – що робити, коли багато їв та пив? В «Енеїді» є рецепт:

«Дідона рано ізхопилась,

Пила з похмілля сирівець».

Сирівець – це хлібний квас.

Тож разом із “Енеїдою” Котляревського запрошуємо вас долучитися до відновлення традиційних українських страв! Нехай це стане нашою сьогоднішньою історією. Смачною історією.

Авторка Тетяна Пивовар

Ілюстрації Анатолія Базилевича