#смачні_історії

Весна – час насичувати свій організм вітамінами. А про це завбачливо подбала українська традиційна кухня, створивши таке унікальне явище, як зелений борщ. Тож пропонуємо вам одну цікаву історію.

Зібралася українська родина обідати за столом. Поставили зелений борщ, пампушки з часничком, сметану, а з овочів – редиску й молоді огірочки.

– Не буду вашого борщу! Хочу чипси! – зарепетував шестирічний Миколка.
І бабуся Горпина взялася за серце. А за кілька хвилин, взявши малого капризунчика собі на коліна, розповіла історію.

Давно це було. Наші предки зрозуміли, як важливо насичувати свою кухню вітамінами й відкрили для себе борщ. Щосезону він був іншим: якщо це весна – то виходили на город чи на луг, чи до левади, й рвали зелену кропиву, лободу чи щавель, якщо це літо – то робили його холодним на квасу, якщо осінь чи зима – то пускали в хід бурячок та капусту. І такою та страва була поживною, що не раз рятувала і в лихі часи, і в голодні, даючи організму потрібну поживу. Навіть інколи від хвороб лікувала – ось такою потужною була ця їжа.

Наш український борщ дуже полюбляли іноземці. Відома згадка у 16 столітті про український борщ у Києві від німця Мартина Ґруневеґа. Він відвідав Київ, спробував борщ і був у шаленому захваті та написав таке:

«Русини знають, яким могутнім містом був Київ і те, що він був столицею їхніх князів…

вони ще говорять, що ця річка (Борщагівка) дістала таку назву, бо біля неї, на місці нашого нічлігу, був Борщовий торг.

І хоч це місце було так само далеко від міста, як і тепер, воно могло називатися борщовим майданом чи торгом, незалежно від того, чи там торгували борщем…

До того ж русини рідко або швидше ніколи не купують борщу, а кожен робить його у себе вдома, бо це їхня щоденна їжа і напій».

– Одні захоплювались та їли наш борщ, а інші, посіпаки, спробувавши, розповідали, що це, бачите, їхня страва і називали його щі! – гнівно вдарила дерев’яною ложкою об глиняну миску бабуся Горпина. – Та нічого, ось внесли наш український борщ до культурної спадщини ЮНЕСКО, і все стало на свої місця.

– Бабусю Горпино, а дай мені ще, будь ласка, добавки зеленого борщу! – усміхаючись, попросив Миколка.
Тож пропонуємо вам рецепт від баби Горпини, від якого в такому захваті був онук Миколка. Записуйте, готуйте, частуйте себе й інших!

Зеленийборщ ізщавлем:

Свинина – 500 г

Картопля – 2 шт.

Морква – 1 шт.

Цибуля – 1 шт.

Щавель – 70 г

Яйця – 2 шт.

Вода – 2.5 л

Лавровий лист – 1 шт.

Рослинна олія – 20 г

Сіль – за смаком

Спеції сухі – за смаком

Спочатку вариться м’ясний бульйон: взяти свинину з кісточкою або ребро, залити холодною водою й довести до кипіння. А далі варити на повільному вогні впродовж години.

Очистити овочі від шкірки. Картоплю, нарізану невеликими шматками, вкинути в киплячий бульйон.

Моркву, натерту на середній терці та дрібно нарізану цибулю обсмажити в олії на пательні протягом 3-5 хвилин на середньому вогні. Потім вкинути це все до борщу.

Додати ще туди зварені й нарізані яйця. Можна також додати лавровий лист, посолити й поперчити.

Свіжий щавель промити й нарізати шматками й додати до борщу, коли картопля буде майже готова.

Готовий зелений борщ накрити кришкою й дати трохи настоятися.

Смачного!

Автор Тетяна Пивовар