#смачні_історії

Знаєте що? Спочатку з’явився мед, а потім уже люди. Неясно, чому так. Може, нарешті нам стало на землі медом помазано, може, ще якісь причини, але археологи докопались до скам’янілих решток бджоли того періоду, коли людини ще й близько не було, а тим більше Homo sapiens.

Коли ж з’явилася людина, вона відразу помітила трудівницю бджолу, а тим паче її мед. Про це свідчать наскельні малюнки, де зображено людину й те, як вона видобуває мед. У Древньому Єгипті побережжя Нілу завбачливо були обставлені кошиками з соломи та очерету, де бджоли працьовито відкладали мед, а фараони потім гордо носили титул «Повелителів бджіл».

Стародавні греки, наприклад, були переконані, що боги на Олімпі харчуються медом. І взагалі Зевса в дитинстві нібито вигодовувала медом донька критського царя Мелісса, тому він і став таким сильним та потужним. А його позашлюбну доньку Артеміду, покровительку всіх тварин і рослин, а також вагітних жінок, часто зображували у вигляді бджоли.

Дивовижні смакові та лікувальні властивості меду оспівав легендарний давньогрецький поет Гомер. Бджіл та продукт їхньої праці ретельно досліджував інший відомий давній грек – філософ Аристотель. Про бджіл та мед багато писав Гіппократ – засновник медицини. Кажуть навіть, що після смерті на його могилі оселився рій бджіл, а мед у них був на диво цілющим. Про цінність меду писав і мудрець Сократ, провівши паралелі з медом та найціннішим, що мають люди – мудрістю.

Життя наших предків у Київській Русі теж було міцно скріплене медом. Про мед згадують у літописах, медом пригощали найважливіших гостей, медом лікувались, торгували, і за допомогою меду веселились, роблячи з нього медовуху. Мед урівнював як багатих, так і бідних. Традиційно його варили при монастирях, хоча дуже розвинене було й бортництво – народний промисел з розведення бджіл.

Не з неба впав і вислів «медовий місяць». Це був давній народний звичай, згідно з яким молодята протягом місяця після весілля мали їсти мед, аби зачати здорову дитинку.
Загалом існує наука, яка вивчає медоносних бджіл – апіологія. А відомим українським бджолярем був Петро Іванович Прокопович, який жив наприкінці 18 – початку 19 століття на Чернігівщині. Він мав 580 вуликів, створив перший у світі розбірний рамковий вулик і нині його рамкою користуються мільйони бджільників у світі.

Чому людське життя було наповнене медом? Бо ще з древніх часів людям стало зрозуміло, що мед надзвичайно корисний. Про це свідчать навіть древні папіруси.
Мед має в собі все, аби робити людину здоровою та щасливою. Корисних властивостей, мабуть, в нього стільки, скільки бджіл, які стараються, носячи мед у своїх хоботках до вуликів. Ось лише деякі з них: поєднує в собі антивірусні, антигрибкові, антибактеріальні та седативні властивості, зміцнює імунітет, знижує кислотність, регулює кровоносну систему, протидіє ожирінню і загалом насичує життєвою енергією та покращує настрій.

Тож нехай мед рятує від усіх напастей і дарує медову насолоду від життя! А він справді вміє це робити 🙂

Автор Тетяна Терещенко