#книжкові-історії

Раптом у нього гостро защеміло в грудях, там, де колись (ще за життя), билось серце. Після смерті Олени воно так боліло, що хотілося вирвати його й викинути геть із грудей. Але після того, як він став темним, серце померло, адже демони не можуть любити (ненавидіти, мститись – так, але не любити й кохати). Він схопився за груди. Святослав зсунувся на підлогу й, тримаючись за серце, спробував проаналізувати ситуацію. Скидалося на те, що його людська половина брала гору над демонською.

Із роздумів його вирвали крики сонної Софії. Схоже, що дівчині приснився якийсь нічний жах. Святослав повернувся до ліжка зі своєю сплячою красунею й, присівши навпочіпки, навіяв їй спокійний сон. А потім ще довго з ніжністю милувався своїм коханням, що зараз рівно дихало, увіткнувшись носом у подушку. Сам не потребував нічного спочинку, але так приємно було оберігати її сон, захищати. Обережно накрив її простирадлом,за що вона йому посміхнулась уві сні. І він їй посміхнувся у відповідь. А тоді доторкнувся до cвоїх губ рукою, ніби до кінця не вірячи, що здатен посміхатися. Але ж так! У краєчках вуст ще не вистигла усмішка. Це вперше після її смерті з ним таке! І це все завдяки ЇЙ! Він змінюється.

Знову хвиля ніжності й потреба у взаємності заполонила серце. Він нахилився до рожевого вушка дівчини й прошепотів:”Згадай! Згадай усе, господине серця мого!” Нехай згадає їхню історію, нехай згадає, як віддано кохала його. Нехай по-справжньому повернеться до нього! Після навіювання довелося знову відійти у бік, щоб приборкати хвилювання.

Детальніше прочитати історичне фентезі «Коли я був людиною» можна за посиланням:

https://booknet.com/uk/book/koli-ya-buv-lyudinoyu-kniga-persha-b248482

Автор Оксана Івашкевич