#історії_відомих

Його справжнє ім’я – Іван Карпович Тобілевич. Народився 29 вересня 1845 року 176 років тому. Відомим українським драматургом та письменником, творцем сатиричної комедії став разом із не менш відомими діячами української культури – його рідними братами Миколою Садовським, Панасом Саксаганським та сестрою Марією Садовською-Барілотті.

Їхня сімейна історія почалася з того, що управитель-шляхтич поміщицького маєтку Золотницьких на Херсонщині Карпо Адамович Тобілевич закохався в кріпачку – покоївку. І вирішив її викупити. Вона й стала матір’ю своїх зіркових дітей – по суті плеяди українського театру.

У 14 років Іван після гімназії пішов працювати канцеляристом в Єлисаветграді (нині Кропивницький). Тамтешня атмосфера була для юнака гнітючою, тож він втік додому, подолавши пішки 50 верст.

З тих пір він ще не раз ходив пішки величезні відстані, долаючи чергові виклики. Наприклад, він якось пройшов пішки 60 верст до Єлисаветграда, щоб лише подивитись, як грає видатний англійський трагік Олдрідж в трагедії Шекспіра “Отелло” (актор гастролював тоді українськими містами). Театр глибоко засів в душу Івана Тобілевича і змушував вставати та йти.

Мало хто знає, але Іван Карпенко-Карий працював навіть поліцейським в міській поліції Херсона та Єлисаветграда. Він вибивався на фоні специфічного оточення «держиморд», тож його називали «дивним поліцейським». Але ця робота дозволила йому глибше пізнати життя, і багато людей, з якими він зіткнувся, згодом стануть героями його п’єс. Зрештою його звільнили з поліції за неблагонадійність, і Іван Франко про це сказав так: “Царський уряд втратив поліційного пристава Тобілевича, а Україна придбала драматурга Карпенка-Карого”.

Першою його дружиною була Надія Тарковська. Відомий кінорежисер Андрій Тарковський ( онук українського письменника Олександра Тарковського) – її троюрідний племінник. В щасливому шлюбі Надія Карлівна народила йому семеро дітей.

Софія Дітковська, хориста трупи М. Старицького, стала його другою дружиною після смерті першої. Була з ним на засланні у Новочеркаську, де корифей українського театру працював ковалем. Пізніше вони повернулись в Україну й оселились на хуторі «Надія», названому на честь першої його дружини. Зараз тут знаходиться історико-культурний заповідник, присвячений його творчості.

Цікавим був стиль письма Івана Карпенка-Карого. Лише довго виносивши п’єсу в своїй голові, він сідав і викладав її на папері. Але коли він це робив, то нічого не бачив і не чув.

Автор Тетяна Терещенко