#історії-відомих

Любомир Мельник – відомий канадський композитор українського походження, один із найвпізнаваніших піаністів сьогодення. Його музика – стрімкий безперервний потік емоцій та почуттів, що огортає слухача від першої до останньої ноти. Легке та невимушене виконання найскладніших композицій й донині не залишає шансів тим, хто намагається відтворити мелодії майстра.

Любомир Мельник народився 1948-го року в Мюнхені у родині українських дисидентів. Аби уникнути переслідувань з боку комуністів, вже за кілька років сім’я композитора емігрувала до Канади. Новим домом Мельників стало місто Вінніпег, у провінції Манітоба.

До гри на піаніно Любомир прийшов доволі рано: “Моїми першими вчителями були сестри, які давали уроки в школі для дітей. Вони вчили читати ноти. Пізніше я брав приватні уроки в консерваторії”, – згадував перші музичні кроки майбутній геній.

У Вінніпезі Любомир закінчив коледж імені Святого Павла, де вивчав філософію та латину. Згодом митець переїхав до міста Кінгстон, що у провінції Онтаріо, де згодом отримав ступінь магістра філософії в Університеті Квінз (Queen’s University).

Після навчання, у 1973-му, Мельник переїхав до Парижа, де постав перед серйозними труднощами: за словами композитора, грошей тоді не вистачало навіть на їжу. Тоді ж йому й надійшла пропозиція грати на уроках сучасного балету відомої танцівниці Каролін Карлсон. На них учні довго повторювали окремі вправи, а тому музика мала лунати безперервно– немов стрімка річка, що впадає в океан, у якому плавали танцівники. Так народжувалася безперервна музика – спонтанна та імпровізаційна, унікальна мова звуків та почуттів.

Розвинувши власну техніку, Мельник повертається до Канади, де починає писати музику та читати лекції. Через кілька років світ побачили його перші платівки: “KMH” (1979), “St. Petri Symphony” (1981), “Concert-Requiem” (1981) та ще багато інших.

Тоді ж, на початку 80-х, він написав та видав трактат “Відкритий час: мистецтво безперервної музики”, у якому виклав розгорнене обґрунтування свого методу.

Незабаром, у 1985 році, Любомир встановив два світові рекорди. Згідно з першим, він виконав мелодію, граючи 19 з половиною нот щосекунди кожною рукою. Другий рекорд віртуоз встановив, зігравши найбільшу кількість нот за 1 годину: він грав зі швидкістю 13–14 нот за секунду кожною рукою. Відтак Мельника слід вважати найшвидшим піаністом світу.

На жаль, світ довго не сприймав музику українця і лише в наш час його талант почав знаходити визнання серед поціновувачів мистецтва. “Колись я дуже страждав через це. Роками плакав у душі через нерозуміння класичним світом того, що я на п’яно роблю чудо”, – з інтерв’ю Укрінформу.

Десятиліттями Мельник відточував майстерність, поступово збільшуючи кількість прихильників та послідовників. Втім, за його словами, він так і не зустрів піаніста, здатного виконати його твори.

Нині безперервна музика лунає по всьому світу: за останні два роки Мельник дав понад 100 концертів у містах Європи та Північної Америки. На сьогодні в його творчому доробку понад 100 композицій та 20 студійних альбомів. Талант митця визнають колеги та критики. Про нього пишуть провідні світові ЗМІ, зокрема “BBC”, “The Guardian” та “TheTelegraph”.

Попри те, що Любомир Мельник прожив життя у Канаді та країнах Західної Європи, він часто нагадує про своє походження: “Де б я не жив, моя музика – українська. Музика Любомира Мельника – це українська музика, а не музика країни, в якій мені випало жити”, – наголошував композитор в інтерв’ю Aught.

Автор Віктор Ситник