#історії-відомих

1506 рік — русяве шестирічне дівча бере участь у полюванні. Собача зграя ось-ось має загнати лиса. В шалених перегонах кінські копита збивають росу. Діана не відстає від дорослих чоловіків. Вона — чудова вершниця, і любить лови. Та це й не дивно, адже їй дали ім’я богині полювання.

1515 року русява прегарна дівчинка стала дружиною: нареченій п’ятнадцять, нареченому — п’ятдесят п’ять років. Ось таке подружжя. Проте Діана була людиною свого часу й не сприймала цей шлюб як щось дивне, адже чоловік був знатний і багатий. У них народилося вісім дітей. Вижило тільки двоє: часи тоді були важкі. Проте подібна різниця у віці пророкує жінці сумну долю вдови. Але життя Діани не було сумним, адже їй судилося, ставши фавориткою короля, правити Францією.

1527 рік. Діані де Пуатьє двадцять сім, Генріху ІІ, меншому синові короля, — сім років. Нащадки правителя Франції мають їхати в Італію як заручники. Політика. Усі прощаються зі старшим Франциском. Не дивно, адже саме він має стати королем. До Генріха підійшла тільки Діана. Дама ніжно поцілувала хлопчика і сказала, що буде чекати його повернення. Тоді мати Генріха уже померла. Ще зовсім дитиною він їхав у тюрму. Саме образ прекрасної дами допоміг нікому не потрібній дитині вижити, адже пані де Пуатьє чекає на його повернення. І Генріх повернувся.

На першому ж лицарському турнірі він обрав своєю дамою Діану де Пуатьє. У цей час її чоловік вже помер. Придворна дама до кінця життя носить траур: тільки чорний та білий кольори, і обов’язково перлини. Пізніше так почне одягатися уся Франція. Не через траур, а тому що це красиво. Діана все робила прекрасним. Король неофіційно доручає їй виховувати юного принца. Пані де Пуатьє скрізь супроводжує хлопця.

1534 рік — Генріха одружили з Катериною Медічі. Виявляється — це далека родичка Діани. Красою наречена не відзначалася, проте прославилася на всю Європу як вправна отруйниця. Чому ж вона не «прибрала» з дороги суперницю? Відповідь проста: зустрілися дві розумні жінки. Катерина Медічі походила з роду банкірів — не дуже гарна партія для принца. Проте вона була племінницею Папи Римського, а це вигідно для короля. Катерина розуміла,що легкий вітерець найменших змін політичної ситуації може змести її з лиця землі. Дівчині потрібна була сильна підтримка, нею стала пані де Пуатьє. Діані ж була вигідна некрасива, незахищена суспільним становищем Катерина, щоб на її місце не прийшла якась знатна і приваблива потенційна суперниця. Генріх не любив Катерину Медічі — з семи років його серце належало тільки Діані де Пуатьє. А вона, своєю чергою, піклувалася, щоб у подружньої пари були нащадки. Після десяти років шлюбу вони таки почали з’являтися. Усіх дітей виховувала Діана.

1536 рік — брат Генріха, майбутній король Франції Франциск випиває льодяну воду, хворіє і помирає. Коханий Діани стає першим претендентом на французький престол. Злі язики натякали на участь пані де Пуатьє у такому нещасті, інші звертали увагу на юну Катерину Медічі. У будь-якому випадку ця смерть принесла владу в руки Генріха, як думав сам Генріх. Проте за давньою французькою традицією країною керують прекрасні фаворитки. Колись Катерина сказала щось подібне, тільки вжила слова, які геть не личать королеві.

Діана де Пуатьє мала величезний вплив на Генріха ІІ. Її статки й знатність не могли перевершити жодні французькі вельможі. Красою пані де Пуатьє захоплювалися. Вона стала музою для поетів, художників, музикантів. Митці присвячували їй свої творіння, а заздрісники потайки звинувачували у відьомстві: в часи, коли жінка в тридцять один рік була уже старою, Діана в шістдесят п’ять виглядала, як молода дівчина.

Та фаворитки всесильні, поки живий король.

1559 рік. Генріх ІІ помирає на турнірі від списа графа Монтгомері. Маючи несумісну з життям рану, він зміг прожити ще два дні. Встиг звеліти, щоб його вбивцю не карали, адже це змагання, ніхто не винен. Діана де Пуатьє не була поряд зі смертним ложем коханого. Фаворитка не має права хоронити короля. Це обов’язок дружини.

Зрозумівши, яку рану отримав Генріх, Діана одразу покидає королівський двір, щоб більше ніколи не повернутися. Тепер її яскраве, сповнене краси життя стало ще однією сторінкою французької історії.

Автор Тетяна Ловейко