#історії_відомих

Якби у світі був конкурс життєвих історій, то життєпис відомого українського художника, живописця та графіка, представника модерну й символізму Івана М’ясоєдова неодмінно посів би призові місця.

В його життєвій історії було все – авантюри, талант, відкриття, злочини й покарання. Ніби яскрава комета пролетіла на людському небосхилі.

Він народився далекого 12 жовтня 1881 року в Харкові, але виріс фактично на Полтавщині, в родовому маєтку в селі Павленки.

Карколомні історії супроводжують його з народження до самісінької смерті.

Він – син відомого українського художника-передвижника Григорія М’ясоєдова та молодої художниці Ксенії Іванової. Батько мав різкий і дивний характер: не дозволяв дружині турбуватись про дитину і взагалі віддав його на виховання своєму другові-пейзажисту О.Кисельову.

Але через 8 років передумав і забрав його від друга та віддав матері. Родина жила в Павленках і хлопчик відвідував приватну художню школу, яку організував у Полтаві його батько.

В часи студентства Іван захопився силовим спортом і навіть був одним із переможців чемпіонату з важкої атлетики.

Із 1911 року живе в Полтаві і працює художником та гирьовиком у цирку. Про його навички циркового гирьовика ходять навіть досі легенди в Італії, куди він поїхав у 1908 році. У цей час там стався найбільший землетрус у Європі, який вщент зруйнував міста Мессіна та Реджио-Калабрія, забравши життя понад 100 тисяч людей. У цирку в Римі, який він якось відвідав, оголосили: якщо хтось із присутніх повторить номери найкращих силачів світу, тому віддадуть увесь касовий збір. Іван успішно це зробив. І коли директор цирку віддав йому всі гроші, то художник віддав їх усі до копійки на допомогу італійцям, які постраждали від землетрусу. Йому палко аплодували і про цей випадок тоді писали газети.

У 1912 році Іван одружується з італійською танцівницею й артисткою цирку Мальвіною Вернічи. Подружжя в Павленках будує для себе затишний будинок в італійському стилі, в якому зараз розміщується Полтавська гравіметрична обсерваторія.

Буремні часи більшовицького перевороту загнали його в Крим, де він працював кореспондентом в армії Денікіна і ледве потім втік від червоних до Європи, в Берлін. А далі почалися пригоди й авантюри.

В Берліні він став підробляти американські долари й англійські фунти, а його дружина – Мальвіна Верничи – їх збувати. Але німці їх «вирахували» й Івана М’ясоєдова вперше посадили до в’язниці на 3 роки в 1923 році. Після ув’язнення він знову стане на шлях неправедний і його в 1933 році знову заарештують та ув’язнять на рік.

Після в’язниці художник разом із дружиною й донькою беруть валізи та їдуть в латвійську Ригу, а звідти вже, зробивши собі фальшиві паспорти на ім’я чехословацьких громадян Євгенія й Мальвіни Зотових, перебираються до Бельгії.

Наступною зупинкою мандрівної родини стане князівство Ліхтенштейн. Тут Іван М’ясоєдов й надихнеться на створення поштових марок та натхненно малюватиме місцевих князів. Але спокій триватиме недовго: їх виявить чехословацьке генеральне консульство й повідомить про їхні фальшиві паспорти, тож родину позбавлять громадянства. А 1948 року Івана знову ув’язнять на 2 роки «за спробу підробки державних кредитних паперів».

Після ув’язнення, 1953 року, родина їде з Ліхтенштейну й прямує океаном у напрямку Аргентини. Але під час подорожі художник захворів і помер в столиці Аргентини у 72-річному віці.

Творчість Івана М’ясоєдова була такою ж бурхливою, як і його життя.

Він пропагував культ античності та красу голого тіла, навіть написав про це свій маніфест та організував художньо-філософське об’єднання «Сад богів».

Також Іван М’ясоєдов професійно захоплювався фотографією й навіть знімався оголеним, зображуючи Меркурія, Бахуса та інших античних героїв. Знявся також у Берліні і в фільмі «Ігри імператриці».

Живучи в Бельгії, в Брюсселі, він намалював на замовлення портрет Беніто Муссоліні, який дуже сподобався диктатору і його публікували на обкладинках пропагандистських видань.

Іван М’ясоєдов не міг жити без малювання навіть у в’язниці: наприклад, перебуваючи в Моабитській в’язниці в Німеччині, розписав фресками тюремну молитовню.

Розквіт його творчості припадає на час проживання в Ліхтенштейні. Тут він багато малює в стилі імпресіонізму, вдаючись до різних технік. Уже в останні роки життя, коли його переслідують часті депресії, захоплюється політичною тематикою й створює полотна на тему всяких революційних жахіть. Він пише навіть філософський трактат «Енциклопедія загальностверджуючих понять», в якому гостро критикує людську цивілізацію.

Загалом його творча спадщина становить, згідно з приблизними підрахунками, близько 4000 творів. Багато робіт з раннього періоду його творчості знаходяться в Полтавському художньому музеї.

Ось така буремна історія цієї талановитої й непростої людини.

Автор Тетяна Терещенко