#історії-відомих

«Світ ловив мене, та не спіймав», – сказав колись найзагадковіший український мандрівний філософ Григорій Сковорода. Він народився 3 грудня 1722 року на Київщині (тепер це Полтавщина) у козацькій родині.

Вже в три роки хлопчик знав усе, що тільки можна було знати: молитви, колядки, щедрівки, казки, і дивував родину та односельців своїми знаннями.

У 16 років він став студентом Києво-Могилянської академії і знав багато мов: латинську, грецьку, польську, церковнослов’янську, німецьку, інші. При цьому грав ще й на великій кількості музичних інструментів: сопілці, скрипці, бандурі, флейті, гуслях, лірі.

Доля закинула його й до Петербургу в якості соліста придворного хору, і його комунікації з Катериною ІІ стали яскравими історичними легендами. Одного разу, коли всі їй кинулися в ноги, а Сковорода стояв непорушно, вона запитала, чому він не кланяється. І він їй відповів по-філософськи: коли я зігнуся вдвічі, то як зможу вас бачити?

Аби втекти з двору, він нібито вирушив до Угорщини за токайськими винами. Але як щойно там опинився – пішов мандрувати Європою, слухаючи лекції найпередовіших на той час європейських науковців.

Був у його біографії й педагогічний період. Коли працював у Харківському колегіумі, використовував власну, досить жорстку, але правдиву систему оцінювання знань учнів: «вельми туп», «досить гострий», «справжнє безглуздя», інше.

Особливим був і його спосіб життя. Український Сократ був вегетаріанцем, і взагалі споживав їжу раз на день. Також він дивовижним чином міг передбачати розвиток подій.

Загалом Сковорода цінував свободу понад усе. Коли якось надумав одружитись, то втік майже з –під вінця. Якби цього не зробив, то мав би, мабуть, веселу велику родину, але світ не мав би такого яскравого й глибинного філософа. Тож, взявши сопілку в руки, пішов він своїм шляхом – шляхом великої людини, людини-символу.

Незвичайною була і його смерть. Він відчував її, тож вийшов на вулицю, викопав собі могилу, а тоді ліг на лавці й помер в селі Піп-Іванівка на Харківщині, яке перейменували на Сковородинівку.

Односельці розповідають, що й досі дух невгамовного мандрівника дає тут про себе знати. То люди чують якісь дивні звуки, то дуба, який палав і під яким він колись творив, дивовижним чином рятує злива, а в день його народження завжди само собою вимикається світло.

7 травня в його музей у Сковородинівці на Харківщині влучили нащадки Катерини – дикі орки. Вони ніби все не втрачають надії навіть після смерті поставити великого філософа на коліна. Але й цього разу в них нічого не вийшло: найцінніші експонати вдалося врятувати.

«Світ ловив мене, та не спіймав…», – викарбувано на його могилі. А хіба міг він впіймати таку величну, мудру, вільну й горду людину, яка багато чого знала про цей самий світ?

Автор Надія Мигунець

Хочете підтримати нас?

Кожен ваш донат допоможе ще активніше розвивати наш некомерційний проєкт, який активно працює вже більше 3 років.

Справжні історії – просвітницький проєкт, який на волонтерських засадах розповідає цікаві історії про Україну, відомих українців, подорожі, традиції, звичаї, кухню, а також захопливі історії про мандрівки світом та відомих особистостей у світі.

У наших планах – створення також англомовної версії сайту, щоб світ більше дізнався про Україну та українців.

Наші рахунки:

Картка у грн.: 5363 5421 0596 6718

Підтримати проєкт

Want to support us?

Each of your donations will help our non-commercial project, which has been producing stories for you for already three years, to become even better.

True Stories is an educational project that, on a volunteer basis, tells interesting stories about Ukraine, famous Ukrainians and other inspiring people, travels, traditions, customs, and cuisine.

Our plans include the creation of an English-language version of the site so that the world can learn more about Ukraine and Ukrainians.

Support the project

Підтримати проєкт

1,00 $