#історії-відомих

2 лютого 1845 року народився Іван Пулюй – уродженець невеличкого містечка Гримайлів на Тернопіллі, всесвітньо відомий вчений і винахідник, громадський діяч, один із перекладачів Біблії українською мовою.

Переглядаючи усі сторінки життя й професійної кар’єри Івана Павловича Пулюя, можна тільки подивуватися, наскільки багатогранною та талановитою може бути людина. До того ж, ці творіння й справи стали надбанням не лише України, а й сучасної цивілізації. Деякі з них, і насамперед дослідження й практичні застосування Х-променів, увійшли в золоту скарбницю світової науки й техніки і застосовуються нині не лише в медицині, а й у багатьох інших сферах життєдіяльності людини.

Промені названі рентгенівськими і відкриття їх приписували лише одній людині – німецькому фізику Вільгельму Конраду Рентгену. Насправді ж це – велика несправедливість. І про неї не раз говорили високоавторитетні й обізнані з цією ситуацією вчені, починаючи з Альберта Ейнштейна.

Батьки хотіли бачити його греко-католицьким священиком, і в 1865 році він їде у Відень (тоді Тернопілля, як і вся Галичина й Буковина, входило до Австрійської імперії) і вступає в Греко-католицьку духовну семінарію. Навчаючись у ній, не забуває про свою клятву служити українській справі. Вже на першому курсі перекладає українською мовою підручник з геометрії, у 1868 році стає співзасновником студентського товариства «Січ», перекладає українською ряд творів духовної літератури. Не виключено, що вже тоді в нього з’являється задум здійснити грандіозний проект – перекласти й видати українською мовою Біблію. З цього погляду, великий вплив на нього мала зустріч в 1969 році з Пантелеймоном Кулішем, який тоді працював над першим перекладом Старого Заповіту.

Іван Пулюй під час навчання в семінарії продовжував шукати свій шлях, замислюватися над тим, чому присвятити свою службову й професійну кар’єру. На старших курсах він захоплюється філософією, математикою й фізикою, і по закінченні семінарії не висвячується на священика, а три роки навчається на філософському факультеті Віденського університету.

У філософію він не подався. У 1872 році Івана Пулюя вже можна було зустріти в стінах фізичної лабораторії віденського професора фон Лянге. Через два роки він уже в хорватському місті Фіюме (нині Рієка), де працює викладачем на кафедрі фізики, механіки й математики Військово-морської академії. Саме там проявляється його винахідницький талант: Пулюй сконструював прилад для вимірювання механічного еквіваленту теплоти, який отримав срібну медаль на Всесвітній виставці 1878 року в Парижі.

Після Академії він почав новий курс навчання – у Фізичному інституті Стразбургського університету під науковим керівництвом професора Августа Кундта. Отримавши звання доктора наук, Іван Пулюй повертається у Віденський університет і присвячує себе викладацькій роботі й фізичним дослідженням. Його ім’я з’являється на сторінках журналу «Доповіді Віденської академії наук». Науковий світ зацікавили, зокрема, дві його статті, в яких теоретично обґрунтовувалися результати експериментальних досліджень залежності внутрішнього тертя газів від температури.

У середині дев’яностих Пулюй зосереджується на теоретичних і практичних дослідженнях Х-променів і публікує на цю тему в «Доповідях Віденської академії наук» дві статті. Він вивчає пов’язані з цими променями процеси на атомно-молекулярному рівні. Більше того: створена Пулюєм лампа давала змогу побачити ці невидимі для людського ока промені. І це було феноменальним досягненням. Але авторство у відкритті короткохвильового електромагнітного випромінювання було віддане німецькому фізику Вільгельму Конраду Рентгену, і саме це епохальне відкриття принесло йому звання першого лауреата Нобелівської премії в галузі фізики.

Чому Іван Пулюй не став Нобелівським лауреатом?

Пулюй і Рентген – однолітки. І склалося так, що в тридцятилітньому віці їхні шляхи зійшлися: у 1875 році обоє працювали в одній лабораторії Страсбурзького університету під керівництвом уже згадуваного професора Августа Кундта. Це знайомство не переросло в тісну дружбу, хоча після Страсбурга вони періодично обмінювалися листами, в яких ділилися результатами своїх досліджень.

Рентгену, зокрема, була добре відома лампа Пулюя, завдяки якій можна було побачити ці загадкові Х-промені. Використовуючи цю лампу, Іван Пулюй робив знімки, які згодом стали називатися рентгенівськими. Але німецький фізик у 1895 році заявив про ці промені першим. Ось як на це прореагував Іван Пулюй. Подаємо його реакцію, базуючись на спогадах його сина: “… Батько прочитав звістку про відкриття Рентгена, лежачи ще в ліжку. Зірвавшись з ліжка і обхопивши голову руками, він раз по раз вигукував: “Моя лампа! Моя лампа!..”. Пулюй надіслав Рентгену лист із проханням відповісти, чи використовувалася його лампа в експериментах. Відповіді він так і не отримав. Коли Рентгену вручали Нобелівську премію, він ухилявся від пояснення природи свого відкриття. А в заповіті розпорядився знищити всі свої записи стосовно Х-променів, що й було зроблено».

Проаналізувавши праці як Пулюя, так і Рентгена, вчений і дослідник історії науки, доктор фізико-математичних наук Василь Шендровський прийшов до висновку, що пояснення природи Х-променів повністю дав саме Іван Пулюй. Його працю, вважає професор Шендровський, можна навіть назвати предтечею відкриття електрона, яке у 1897 році здійснив Джозеф Джон Томсон. Пулюй сконструював лампу, якою користувався Рентген. У Рентгенових роботах немає ні слова про користь цього відкриття для медицини, і саме Пулюй це показав. До речі, американські лікарі брати Едвін і Гілман Фрост, які вперше діагностували перелом зап’ястя у 14-річного пацієнта, у наукових виданнях стверджували, що використовували при цьому лампу Пулюя.

Іван Пулюй не став священиком, як того дуже хотіли його батьки. Але він був глибоко віруючою людиною і доклав чимало зусиль, щоб донести слово Боже українцям їхньою рідною мовою. Цьому сприяло те, що Іван Пулюй вивчив і знав понад десять мов – сучасних європейських і древніх. Ще в студентські роки Пулюй переклав українською мовою «Молитовник». Саме його знання древньогебрейської мови привернули до нього увагу Пантелеймона Куліша, соратника Тараса Шевченка. Куліш запропонував юнакові долучитися до його праці над перекладом українською тексту Біблії. Їхня робота над перекладом наближалася до кінця, але пожежа в Кулішевому маєтку в 1885 році знищила майже завершений текст. Довелося все починати по суті спочатку. Згодом до цих трудів приєднався класик української літератури Іван Нечуй-Левицький. Пантелеймон Куліш не дожив до того дня, коли Старий і Новий Завіти побачили світ українською мовою. Біблія була видана в 1903 році у Відні. Влада Росії відмовилася її поширювати на території імперії.

Іван Пулюй віддано й щиро любив Україну. В патріотичному українському дусі виховав він разом з Катериною Стозіцькоюі своїх дітей. У їхній сім’ї виросли три доньки і три сини.

«Найважливіше значення для досягнення миру в Європі може мати тільки незалежна Україна. Це є, на наше переконання, ключем до миру в Європі», – ці слова, сказані Іваном Пулюєм під час Першої світової війни, особливо актуально звучать сьогодні.

Автор Яна Чепурнова