#історії-відомих

Її називають мудрою покровителькою освіти й науки, яка при народженні отримала ім’я Єлизавета, але згодом його було змінено на польський манер – Галжбіта, а в родині її стали називати Галшкою.

Галшка Гулевичівна походила з відомого шляхетського роду Гулевичів з Волині. Народилася у великій сім’ї, в якій було п’ятеро дітей. Завдяки своєму походженню здобула престижну освіту, а батьки з дитинства розвивали в ній цінність та відданість православній вірі.

Її життя – це постійне протистояння двох віросповідань. Почалося це все з її першого кохання – Христофора Потія. Чоловік також належав до знатного роду, які ворогували з Гулевичами. Його батько, Іпатій Потій, був уніатом і вважав, що українська церква повинна підпорядковуватись Папі Римському. Із цим ніяк не погоджувалася православна родина Гулевичів. Але батьки побороли власну неприязнь і дали дозвіл на вінчання. Через два роки у молодят народилася донька, вони кохали один одного та були щасливі.

Берестейська унія 1596 року ознаменувала розкол між церквами, але не в подружньому житті Галшки й Христофора. Вона переконала Христофора переїхати до її батьків та не прилучатися до уніатської церкви. Його батько розгнівався та не зміг пробачити такого сину. Згодом Христофор Потій захворів і помер.

Втративши чоловіка й батька її доньки, Галшка довгий час відбивалася від родини Потіїв та їх нападок на неї. Через декілька років вона вдруге одружилася. Її обранцем став Стефан Лозка, шляхтич із Берестейщини. Молода родина переїхала до Києва, а згодом у них народився син Михайло.

Початок 17 століття був дуже важким для українських земель та української віри. Православні вбачали спасіння в освіті та церкві. Саме тому Галшка Гулевичівна у 1615 році пише дарчу, в якій відписала свою садибу на Контрактовій площі, інше майно й землі в Києві для створення монастиря й школи для дітей.

Завдяки такому подарунку ініціатори Київської братської школи отримали будинок на Подолі, де згодом і було облаштовано Києво-Могилянську академію.

Такий вклад в освіту був дуже важливим на той час. Відстоюючи необхідність поширення освіти, Галшка Гулевичівна увійшла в історію як відома меценатка, просвітителька та фундаторка.

Але в її особистому житті все було не так чудово. Другий чоловік помирає і вона знову повертається до рідного міста, залишаючи всі свої маєтки сину Михайлу. Згодом вона дізнається, що він потрапив під вплив католицької віри. Це дуже підкосило Галшку, адже поки вона розбудовує православ’я, її рідний син зраджує все, що вона по суті робить. У 1641 році вона складає заповіт, в якому заповідає всі свої кошти Луцькому братському монастиреві та церкві. Незабаром після цього помирає.

Життя Галшки – приклад самовідданості й служіння справі. Цим вона вирізнялася на фоні інших людей, які жили, живуть і житимуть потому. Вона – яскравий представник генерації українського жіночого просвітництва, про яке ми, на жаль, ще не дуже багато знаємо.

Автор Анастасія Фенюк

Хочете підтримати нас?

Кожен ваш донат допоможе ще активніше розвивати наш некомерційний проєкт, який активно працює вже більше 3 років.

Справжні історії – просвітницький проєкт, який на волонтерських засадах розповідає цікаві історії про Україну, відомих українців, подорожі, традиції, звичаї, кухню, а також захопливі історії про мандрівки світом та відомих особистостей у світі.

У наших планах – створення також англомовної версії сайту, щоб світ більше дізнався про Україну та українців.

Наші рахунки:

Картка у грн.: 5363 5421 0596 6718

Підтримати проєкт

Want to support us?

Each of your donations will help our non-commercial project, which has been producing stories for you for already three years, to become even better.

True Stories is an educational project that, on a volunteer basis, tells interesting stories about Ukraine, famous Ukrainians and other inspiring people, travels, traditions, customs, and cuisine.

Our plans include the creation of an English-language version of the site so that the world can learn more about Ukraine and Ukrainians.

Support the project

Підтримати проєкт

1,00 $