Мільйони українців втратили свої домівки. Серед них – величезна кількість тих, хто втратив їх у буквальному сенсі. Оселі розбомблено, спалено, бо ворог зрівняв міста із землею.

Люди, як бджілки, важко працювали й заробляли кошти, аби облаштувати своє гніздо, але в один момент все було зруйноване. З ремонтом, дизайном, меблями, неповторною власною атмосферою, книгами, сімейними фото…

Ось кілька історій відомих людей, від яких болить душа і навертаються сльози.

Валерій Харчишин, лідер гурту «Друга ріка»:

Окупанти вщент знищили його будинок під Гостомелем.

“Цей будинок під Гостомелем – частина мого життя, – написав співак у Facebook. – В ньому виросли і жили троє моїх синів. Я будував його за всі гроші, шо я заробляв. Я боровся за нього, коли у мене відбирали землю, коли намахували будівельники-шахраї – перебудовував майже усе. Нещодавно я побудував поруч будиночок для батьків, що виявили бажання переїхати. Під час затяжної ковід-кризи. На останні гроші. Батьки не переїхали. Не встигли. Для моїх дітей цей будинок — їхній дім. Їхня Україна. Вчора він повністю згорів. Орки влучили в нього. У моїх дітей тепер немає “їхньої України”. Їм нема куди повернутися”.

“Чорти в лаптях нищать наші будинки, наше майно, але вони не знищать нас. Не знищать нашу волю, наші руки, наші знання, наші вміння. Я побудую сотні таких будинків. Ми все відбудуємо. Кожну домівку. Посадимо тисячі дерев. Але спочатку ми знищbмо кожного орка, що ступив на нашу землю. Горіти вам у пеклі, чорти кацапські, доки тлітимуть наші будинки”, – додав він.

Олександр Михед, письменник:

«Чотири роки тому ми з дружиною продали дві старенькі розвалені квартири, аби придбати таунхаус. Її спадщина від бабусі, мій подарунок від батьків.

Минулого тижня російський снаряд попав у наш будинок.

“Тепер у нас немає дому”, – такий допис зробив письменник у Facebook.

«Я людина без матеріальної пам’яті. У моїй тривожній валізці лише одна фотографія молодих батьків. Лише одна фотографія мене малого.

Я письменник без архіву і без бібліотеки, в якій знав на доторк кожен книжковий корінець.

Я хочу новими досвідами забити всю ту реальність, що існувала до цього, ніби татуюванням, яке перекриває старий шрам.

Я хочу бути корисним і в потоці не сумувати за домом. За нашою колекцією сучасного мистецтва. За листами, які писали мої юні батьки одне одному. За щоденником, який писала моя бабця.

Речі, які мали бути навічно і бути в нашій пам’яті.

Поки їх не знищила росія».

Серце рветься, коли це читаєш. Як, як може таке бути в 21 столітті? Згідно з даними ООН, близько 10 млн українців покинули свої домівки.

Українці споконвіків були заможні. І красива затишна оселя – найважливіше для нас. Рашистські орки це все знищили й зробили нас бездомними.

Не пробачимо!