#Захопливі_історії

Якщо вас запитають про традиційний образ українки, перед очима відразу постане гарна струнка дівчина у вишиванці, спідниці й червоних чобітках, а на чорнявому волоссі в неї обов’язково красується віночок.

Але мало хто знає, що український віночок – не просто гарний аксесуар.

Він був для наших предків ще й оберегом, який мав таємну містичну силу, й, в залежності від квітів, з яких був сплетений, символізував різні чудодійні властивості.

Здавна вважалося, що вінок із живих квітів захищає дівчину від нападників та загалом від усього лихого. Народ вірив, що дівчина з вінком на голові володіє чарами. А також вінок на голові був і для здоров’я.

Дівчаткам одягали віночки вже з трьох років. Перший завжди плела мама з незабудок, чорнобривців, барвінку й ромашки, змочувала в росах на світанку і клала до скрині на сім днів. Кожна квітка мала цілющі властивості для дівчинки.

Для чотирирічних вже плівся інший віночок – усі кінчики пелюсток вже буди розсічені, вплітався безсмертник і листочки яблуні.

А для шестирічних дівчаток у вінок вплетали мак, вірили, що він «давав сон і беріг думку».

Для семирічних – вінок із семи квіточок, а також вперше додавали цвіт яблуні.

В українців різновидів віночків дуже багато – різдвяні, вінки відданості, чернечі, вінки надії, вінки розлуки, а особливе місце займав вінок кохання, виплітати який мали право дівчата від 13ти років.

Вінок кохання складали : ромашки – символ юності, доброти й ніжності; цвіт яблуні й вишні; над чолом – квітуче гроно калини; поміж квітами – вусики хмелю – символ гнучкості та розуму.

Отже, на українській землі вінок також відомий здавна. На найдавніших зображеннях Жінки–Богині вона в головному уборі з квітів, трав, зілля та гілочок. Наші предки усвідомлювали, що головою вони розуміють навколишній світ і впливають на нього, тому за допомогою головних уборів і вінків прагнули захистити себе від зурочення та інших злих чар, забезпечити добробут родини.

Автор Маріанна Короп