Так хочеться простих людських радостей, які у нас забрала війна. Наприклад, запашної піци, тим паче 18 квітня – Міжнародний день піци.

Важко знайти в наш час людину, яка б не обожнювала піцу. Така  популярність сприяє постійному зростанню чисельності піцерій у різних куточках світу. Улюблену страву можна спекти самому, можна купити готову, а можна й замовити, споглядаючи, як на твоїх очах чиїмось умілими руками створюється це духмяне диво, яке завоювало симпатії всього світу.

Але ж звідки пішла піца? Її поява сягає глибокої тисячолітньої давнини. Початком історії піци вважають той момент, коли людина тільки навчилася випікати пласкі коржі з начинкою. Багато середземноморських народів випікали хлібці, змазуючи оливковою олією та начиняючи місцевими овочами, на розігрітому  вугіллям камінні. При цьому коржі виконували ще й функцію тарілок.

Ми звиклися з думкою, що саме італійці винайшли піцу, але цей факт не є стовідсотково підтвердженим, оскільки, згідно з історичними джерелами, першовідкривачами можуть бути як римляни, так і греки, і фінікійці… (Тільки, благаю, не кажіть про це італійцям!)

У V столітті до нашої ери перські воїни харчувалися під час походів випеченими хлібцями з фініками та сиром. Але саме піца ще античної Греції нагадує ту, яку ми смакуємо сьогодні: греки клали на сире тісто зелень, оливки, цибулю, сир, змазували начинку оливковою олією і випікали коржі на каменях.

Перше згадування про піцу знайдено в латинських текстах кінця 10 століття. Походження самого слова трактується різними науковцями по-різному. Одні вважають, що воно пішло від слова «pinsere», яке перекладається як «товкти», «тиснути», інші припускають, що це слово  з мови еллінів грецького походження «pita» – лаваш. Згодом виникла версія, що слово «піца» має готське коріння «bĭzzo-pĭzzo», що перекладається як «шматок хліба». Насправді ж, немає суттєвого значення для сучасних піца-гурманів, хто і коли назвав цю страву піцою.

Важко уявити, що впродовж століть ця вишукана страва вважалась їжею селян-бідняків, які готували її з простих продуктів – води, борошна і приправ – мала вигляд плаского круглого хліба.

З появою південноамериканської отруйної «диявольської ягоди» у Європі у 1522 році, а саме – екзотичних томатів, суттєво змінюється смакова начинка піци, яку тепер споживали не лише простолюдини, але й знать. Незважаючи на зростання популярності піци, відкриття піцерій, перша з яких  відкрилася у 1738 році в Неаполі (до речі («L’Antica Pizzeria Port’Alba» працює і сьогодні), вона залишалася їжею бідних.

Лише в кінці 19 століття,  у день народження Маргарити Савойської – дружини Умберто I, який очолив об’єднане італійське королівство, ставлення до піци змінилося. Сталося це під час поїздки королівської сім’ї в Неаполь, яка забажала скуштувати відому місцеву страву. Для них приготувати піцу взявся найдосвідченіший у той час кухар – Рафаель Еспозіто. Він випік три піци з різними начинками: з оливковою олією, помідорами і часником, з сиром, базиліком і шпиком.  Третя піца була особлива: з білим сиром, червоними томатами і зеленим базиліком, тобто кольори продуктів нагадували італійський прапор. Така патріотична страва прийшлася до смаку й до душі королеві Маргариті, і вона дозволила кухареві назвати цю піцу своїм ім’ям. Згодом «Маргарита» була визнана вишуканою стравою у всій Італії і готувалася за наказом королеви винятково у неї в палаці.

Світовій популяризації піци маємо дякувати емігрантам з Італії, які привезли рецепт традиційної неаполітанської страви в США. Спочатку її продавали бродячі торговці в Чикаго як «вуличну їжу» за два центи  шматок. Перша піцерія в Америці, яка працює й донині, відкрилася в 1905 році в Нью-Йорку. Згодом, у 40-х роках,  американці удосконалили рецептурну технологію виготовлення піци, яка відрізнялася від італійської температурою запікання, технологією приготування тіста та розмаїттям начинок. На товсті коржі з високими краями викладали більше начинки, яка складалася  з різних м’ясних продуктів: салямі, курки гриль, бекону та поєднувалася з корнішонами, грибами, ананасами. Саме так з’явилася відома «Гавайська» піца з куркою та ананасом,  батьківщина якої саме США.

Ось такий довгий у часі шлях здолала піца. Від хлібців селянських бідняків до витонченого кулінарного шедевру вишуканих ресторанів. Хоча майже кожна господиня й сама вміє готувати сьогодні вдома для своєї сім’ї та друзів цю просту, але дійсно «королівську» страву.

Із Днем піци!

Автор Єлизавета Зайченко