Колись тут кипіло життя. На високому водогоні в селі Новоселівка, що за 9 км від Чернігова, селились лелеки. Будувались будинки, одружувались молодята, народжувались діти, планувались плани. І весною неймовірно проникливо пахли квітучі сади, бо ж завжди українські хати купаються в рясних садах.

Цієї весни тут запах згарищ. Замість садів величезні урвища від бомб, а хати всі до однієї зруйновано.

Орки вирішили вщент зрівняти з землею село, засноване колись вільнолюбивими козаками, частина якого увійшла до східного передмістя Чернігова. Люди гинули під завалами власних будинків. Нищили село вороги килимовим бомбардуванням, перетворюючи колись мирне життя чернігівчан на пекло, і попутно виписуючи собі квиток прямісінько до пекла.

Марина Решотько з родиною кілька років тому переїхали сюди жити з Корюківського району. Велике обласне місто поряд давало більше можливостей їм як підприємцям.

Продали свій магазин, придбали в Новоселівці будинок та гараж. У гаражі облаштували ремонт машин, купили обладнання й працювали без вихідних, заробляючи для себе чесною важкою працею кошти та забезпечуючи своє життя.

«Наш будинок повністю згорів, – каже Марина. – Згоріли поруч гараж і літня кухня. В гаражі згоріло все обладнання: компресор, дрелі, інструменти, зварювальне обладнання, все погоріло».

«Сьогодні мені наснився наш дім. Ходжу кімнатами, кухня, зал, меблі, іграшки донечки, одяг, побутова техніка… Прокинулась – а немає нічого».

Вона показує фото будинку, виплеканого руками та чесною працею, якого вже немає. І показує уламки стін та груди цегли – те, що від нього лишилось.

До війни в селі мешкало 750 людей. Зараз вони повертаються на згарища колись свого щасливого життя, розбирають руїни.

Новоселівка, як і вся Чернігівщина (край славетних козацьких гетьманів), як і вся Україна, не здалася. І вона ще підніметься з руїн. І знову висиджуватимуть лелеки у гніздах на новозбудованому водогоні своїх лелеченят. Обов’язково так буде!

Переможемо! І не пробачимо!