Історії_відомих

5 травня 1821 року у засвіти відійшов один із найвідоміших
полководців світу НаполеонІ Бонапарт. Відійшов, але залишив світові
свою яскраву й непересічну історію любові.

Жозефіна була головною жінкою у житті Наполеона. За словами
очевидців, саме її ім’я було останнім словом, що злетіло з губ відомого
полководця на смертному одрі. Коли вони познайомилися, вдова і мати двох
дітей була вже не така молода. Багато хто гадав: у чому полягає успіх цієї
жінки, яка закрутила голову 27-річному Бонапарту, який тоді був генералом.
Сучасники описували її так: «Кокетство, що надає витонченості кожному
її жесту, вона не випускає з уваги жодної дрібниці, обдумуючи її до подробиць;
якась незрозуміла лінь в її рухах, хтивість, яка, немов легкий і водночас п’янкий
аромат, розливається навколо неї при кожному ліниво-недбалому русі легких і
гнучких форм, — усе це з’єдналося в ній як би для того, щоб зводити з розуму
чоловіків».

Побачивши її, Наполеон одразу втратив голову. Зустріч відбулася у
невеликому особняку, який 33-річна Жозефіна Богарне знімала в однієї зі своїх
знайомих. Перетворений на затишне місце, цей салон відвідували багато
відомих людей Парижа. Наполеону, який жив у скромній квартирці, будинок
Жозефіни здався розкішним. Передпокій, прикрашений дзеркалами, праворуч
— двері в будуар, ліворуч — у невеликий кабінет, де лежала відкрита книга, у
кріслі — вишивка, яку, здавалося, щойно залишила господиня.
Він не помічав жодних недоліків у цьому інтер’єрі: ні місцями позолоти,
що облупилася, ні застарілості деяких предметів, яку всіляко намагалися
приховувати. Наполеон не підозрював, що за цим химерним блиском ховаються
злидні. Йому було все одно, тому що до цього блиск розкоші був йому зовсім
недоступний.

Незабаром після цієї зустрічі Бонапарт та Жозефіна одружилися. Цей
шлюб був вигідним обом. Жозефіна, що оберталася у вищих колах, допомогла
чоловікові побудувати карколомну кар’єру. Від одного з колишніх коханців вона
змогла домогтися, що Наполеона призначили головнокомандувачем армією
Італії. Там на Бонапарта чекали фантастичні успіхи — за лічені місяці Італія
підкорилася Наполеону. У Париж рушили обози, доверху набиті безцінними
картинами, скульптурами, старовинними коштовностями.
Французька влада не встигла озирнутися, як генерал Бонапарт, не
радячись із ними, став сам вести мирні переговори і укладати договори з
італійським керівництвом. Після тієї перемоги Наполеон повернувся справжнім
тріумфатором, який вважає, що тепер він може дозволити собі будь-які амбіції.
Його головною мрією у той період було, щоб Жозефіна гідно оцінила його
заслуги.
Дружину це тішило — у будинку завелися великі гроші, які вона з радістю
спускала на бали, прийоми, примірку нових суконь. До того ж ця жінка, навіть
будучи одруженою, не вважала за потрібне зберігати подружню вірність.
Згодом і сам імператор мав чимало коханок. На них він, не замислюючись,
витрачав казенні гроші, а іноді й заради них нехтував державними справами.

Розповідали, що серед прекрасних дам Наполеон ніби перевтілювався.
Якщо до цього він видавався небагатослівним, дещо манірним і досить
стриманим, то з жінками він ставав іншим: міг танцювати, грати в схованки, в
одній нічній сорочці бігати за черговою красунею коридорами свого палацу, а
часом і переодягтися в її сукню в спальні.
Втім, це було вже через роки після того, як Бонапарт та Жозефіна
одружилися. Спочатку він сильно страждав через те, що вітряна дружина
зраджувала йому на кожному кроці. Він засипав дружину листами, в яких
виливав свої почуття.
«Я без тебе – ніщо. Не можу зрозуміти, як я жив без тебе раніше… Всі мої
думки прив’язані до твоєї спальні, до твого ліжка, до твого серця… Ти знаєш, що
я не виніс би, якби у тебе був коханець», — писав він, а Жозефіна лише
підсміювалася з нещасного чоловіка, який був так нестямно закоханий у власну
дружину.

Чим вище кар’єрними сходами піднімався Наполеон, тим більше ніжності
починала виявляти до нього дружина, яка вирішила трохи менше цікавитись
іншими чоловіками. Чоловік це цінував, надсилаючи коханій листи з різних
походів. В одному з них говорилося: «Не мийся. Я поспішаю щосили і через
вісім днів приїду».
Незважаючи на таку пристрасть, Бонапарту таки довелося розлучитися з
коханою дружиною у грудні 1809 року: вона так і не змогла народити
спадкоємця. За словами посвячених, Жозефіна була дуже засмучена
розлученням. Колишнє подружжя зберегло добрі стосунки і, за словами
придворних, іноді за звичкою проводило ночі в обіймах одне одного.
Після розлучення улюблена жінка імператора отримала від колишнього
чоловіка Єлисейський палац, палац Мальмезон, Наваррський замок, охорону,
штат придворних, яких оплачували з державної скарбниці, три мільйони
франків річного утримання, а також у неї залишилися сотні прикрас,
подарованих чоловіком. І якщо все матеріальне стає неважливе з часом, то і в
світі нематеріального Жозефіна лишила свій слід. Їхня історія любові –
найвідоміша у світі, а Бонапарт та Жозефіна стали один для одного людьми-
синонімами.

Автор Дарина Варич