У Другій світовій війні українці зазнали більше втрат, ніж Великобританія, Канада, США та Франція разом узяті. Загальні втрати українців у війні, включно з жертвами, загиблими, в’язнями концтаборів, депортованими, евакуйованими тощо, оцінюються від 8 до 10 мільйонів життів. Кількість українських жертв можна порівняти з населенням сучасної Австрії.

У вересні 1939 року Україна опинилася в центрі війни. Під час Другої світової війни  нашою територією двічі прокотилися бойові дії. Кожні 3 особи в червоній армії загинули (порівняно з кожними 20 у британській армії).

Конфлікт двох тоталітарних режимів призвів до безпрецедентних втрат серед українських військових і мирного населення. У 1941-1945 роках у червоній армії воювало понад 6 мільйонів українців.

Також від Атлантики до Тихого океану, від Норвегії до Єгипту українці воювали у складі збройних сил США, Британської імперії, Франції та інших країн. Більшість із них – представники української діаспори цих країн. Протягом 1942-1950-х років в Україні воювали українські повстанці, через їхні лави пройшло близько 100 тис. чоловік.

За Україну воювали мільйони її синів і дочок.  Для багатьох із них – солдатів, партизанів, підпільників – українська земля стала останнім притулком.

Вогняний смерч війни відчутно пройшовся по нашій рідній землі.

Десятки тисяч міст і сіл були в руїнах, 262 населених пункти були знищені разом із населенням.

Український народ приніс понад 10 мільйонів життів на вівтар визволення від тодішнього фашизму й нацизму. Зі старшим поколінням була молодь, мужня й саможертовна. Українська земля полита кров’ю, сльозами і потом мільйонів юнаків і дівчат.

За кілька десятків років перепочинку виросло нове покоління, загартоване не порохом і залізом, а мирним часом. Звідки їм відомий цей дух боротьби, хто їх навчив бути героями? Видно, волелюбність і непокора передається українцям на генетичному рівні. Це вже всмокталося в кров, і марно вороги шукають «ліків» – їх немає.

З мільйонів українців, які тоді, далекого 41-го, пішли на фронт, більше половини не повернулися з війни. У зруйнованих війною селах, містечках і містах залишилися матері та дружини з маленькими дітьми. Вони зіткнулися з труднощами повоєнних років. Це український вимір перемоги.

Перемоги, яка тримається на українських плечах. І яку нахабний ворог, прикриваючись дружбою, вкрав собі, як загалом нашу історію, назву й багато чого.

 Власне, за іронією долі, «вкрав» у ворога собі й фашизм, і, транспортувавши його з плином часу в рашизм, знову приніс його на нашу українську землю.

Але правда завжди виходить назовні.

Автор Дарина Варич