10 травня – День вітряка.

Історії невідоме прізвище першої у світі людини, яка додумалась впіймати вітер, винайшовши вітряка. Скоріше за все, це був мешканець стародавньої Персії – країни, яка проіснувала всього лише кілька століть, але встигла зробити багато помітного, в тому числі й побудувати вітряки.

До Європи вітряки масово дісталися в середні віки. Першою була Франція, далі – Англія, Німеччина, Голландія, Іспанія, інші. Вітряки перемелювали зерно на борошно, осушували територію (наприклад, в Голландії) та загалом ставали літературним образом.

Як тут не згадати Мігеля де Сервантеса з його безсмертним і актуальним для всіх часів твором «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі». Пам’ятаєте слова Дон Кіхота до свого вірного слуги Санчо Панси? «Як боїшся, то ліпше стань осторонь і помолись, а я тим часом зітнуся з ними в запеклому й нерівному бою».

В Україну вітряки прийшли в 16 столітті та вступили в бій з водяними млинами. І – перемогли. Відходила в минуле залежність від водойм і вітряки масово поставали обабіч доріг та на пагорбах, роблячи українські краєвиди неповторними, а художників, які їх споглядали, вкрай натхненними.

Вітряки швидко ставали центром людської життєдіяльності, а ті, хто працювали на них – поважними й потрібними людьми. Недарма в Україні таке поширене прізвище Мельник, яке певним чином свідчить і про поширеність млинів.

Вітряки для українців були всім. До млина ходили не лише за борошном, а й на важливі зібрання, побачення, тут співали веснянок, щедрівок, біля млина зупинялись подорожні, щоб перепочити. Вітряки оспівані в піснях, легендах, і сила-силенна про них українських загадок. Ну ось, наприклад, кілька з них: «У нашого Гаврила одна нога та крила», «Край села крутиголова», «Крилами махає, а полетіти не може», «Крутиться – вертиться, не підійде ні цар, ні цариця», «Стукотить-гуркотить, мов сто коней біжить».

Вітряки – це наш національний символ. Як сонях, як вишня в саду, як віночок, як вишиванка. Іноді здається, що вони – невгамовна працьовита українська душа. Бо завжди в русі, в шаленій і нескореній швидкості. І горе тому, хто надумає нас зупинити. Переможемо, перемелемо і пустимо за вітром.

Автор Тетяна Пивовар

Хочете підтримати нас?

Кожен ваш донат допоможе ще активніше розвивати наш некомерційний проєкт, який активно працює вже більше 3 років.

Справжні історії – просвітницький проєкт, який на волонтерських засадах розповідає цікаві історії про Україну, відомих українців, подорожі, традиції, звичаї, кухню, а також захопливі історії про мандрівки світом та відомих особистостей у світі.

У наших планах – створення також англомовної версії сайту, щоб світ більше дізнався про Україну та українців.

Наші рахунки:

Картка у грн.: 5363 5421 0596 6718

Підтримати проєкт

Want to support us?

Each of your donations will help our non-commercial project, which has been producing stories for you for already three years, to become even better.

True Stories is an educational project that, on a volunteer basis, tells interesting stories about Ukraine, famous Ukrainians and other inspiring people, travels, traditions, customs, and cuisine.

Our plans include the creation of an English-language version of the site so that the world can learn more about Ukraine and Ukrainians.

Support the project

Підтримати проєкт

1,00 $