Зелені свята (в народі їх ще називають Зелені святки, або Русалії) – давнє слов’янське свято з язичницьким корінням. Є різні версії щодо того, чому їх назвали «зеленими». Згідно з одними версіями, саме цього дня Бог створив Землю та засіяв її зеленню, а, згідно з іншими, саме в Зелену неділю Христос при вході до Єрусалиму замість пишних килимів обрав шлях  зеленим гіллям.

Зазвичай зелені свята позначають кінець весни та знаменують початок літа. Також у ці дні вшановують померлих та віншують рослинність, щоб задобрити небесні сили для забезпечення гарного врожаю. Є версія, що Зелені свята можуть бути запозичені від римського «свята рож» – Розалій – дня предків та дня початку літа. Від римлян Розалії перейняли балканські країни, далі поширилось у Тракії, а звідти надійшли й до України ще задовго до християнства. Зазвичай зелені свята були пов’язані із закликанням доброго врожаю та злагоди до свого дому. З прийняттям християнства вони асимілювались зі Святою Неділею та святом Трійці.

У різних народів Зелене свято здобуло автентичні риси та має власні обряди, символи та традиції. Як і більшість свят наших пращурів, Зелені свята ґрунтуються на хліборобських традиціях сонячного циклу. Але, окрім культу Сонця й культу померлих предків, в основі Зелених свят лежав культ дерева і квітів.

Деякі тисячолітні традиції і обряди наших пращурів, ймовірно, були втрачені і призабуті, деякі були змінені або спрощені, але народна пам’ять все ж таки зберегла головні атрибути Зелених свят. Українська християнська традиція святкування Трійці перетинається з дохристиянськими віруваннями. У народі це свято відзначають три дні. Дехто вважає, буцімто Христос, його апостоли Петро та Павло, йдучи дорогою, присіли під зеленою кроною дерева, а тому й триденне свято.

Найбільшим символом свята є сама Свята Трійця: Син, Отець та Святий Дух. Це три Божественні образи, які становлять єдину нероздільну сутність. Матеріальним символом свята є зелень, що пов’язано з трьома релігійними мотивами. По-перше, коли Господь передав Мойсею святі скрижалі із законами, згідно з якими повинен жити народ ізраїльський, довкола пророка заквітла земля. По-друге, будинок, де на апостолів зійшов Дух Святий, також традиційно прикрашався зеленню. По-третє, процес цвітіння зелені можна асоціювати із розквітанням людської душі, коли вона наповнюється радістю та благодаттю.

У клечану суботу,  переддень Зеленої неділі, українці прикрашали свої домівки, подвір’я, господарські будівлі клечанням – зеленими гілками дерев або великим листям, принесеним із лісу, які встромлялися в дахи, ворота, вікна та ікони. Підлога в хаті встелялася запашними травами: осокою, любистком, м’ятою, пижмою, ласкавцями, лепехою, чебрецем, полином.  Після цих традиційних ритуалів сім’я йшла до хати й сідала за традиційну вечерю.

Згідно з традиціями, у неділю відбувались дівочі гуляння та ворожіння на суджених. Дівчата пекли «козулі» – коржі у вигляді віконець, та влаштовували святковий обід. Вони плели вінки, щоб уберегтись від русалок, та ворожили на них. Незаміжня дівчина кидала вінок у воду: якщо поплив за течією – скоро весілля, прибило до берега – не скоро вийде заміж, потонув – коханий вже не кохає.

На Зелені свята в деяких регіонах України були звичаї, пов’язані зі священними деревами. Найчастіше українці обирали клен, липу та березу для клечання. Наприклад, на Лівобережжі традиційним був обряд водити тополю. Дівчата вибирали поміж себе дівчину на тополю, прикрашали її намистом, стрічками та квітами, обличчя зав’язували хусткою, руки прив’язували до палиці і так водили по селу з гучними піснями. На Поліссі побутував близький за значенням обряд Троїцького куща, роль якого також виконувала дівчина. А ще відома така молодіжна забава, як завивання берези: вранці у Зелену неділю дівчата беруть харчі, закликаюь хлопців і з піснями-веснянками та гаївками йдуть у ліс чи в гай, де грають, співають, хороводять, а потім сідають і разом їдять все, що принесли. Після цього шукають в лісі молоді берізки, що мають тонке й довге гілля, з якого на самій березі завивають вінки, співаючи обрядових пісень. Часто завити вінок допомагають своїм дівчатам хлопці. Пізно ввечері дівчата пускають віночки на воду, як на Купала, спостерігаючи, чи швидко пливуть, чи не підуть під воду, чи з’єднається з іншим вінком, на який загадала дівчина, чи не пристане до берега тощо. Іноді молодіжні забави й танці проходили біля спеціальних лаштунків – ігорного дуба чи явора. Вони являли собою довгу жердину, до якої зверху горизонтально прикріплювали колесо, прикрашене квітами, гіллям, стрічками.

Для хлопців Зелені свята вважалися раніше чудовим часом, аби посвататись. Мовляв, шлюб буде вдалим і довгим. А в дівчат заведено на Трійцю ворожити на судженого. Також, ходити в ліс збирати цілющі трави та кидати русалкам сплетені з зелені вінки. Русалки, нібито, взамін пришлють заможних наречених.

У Зелену неділю люди намагались бути обережними: вірили, що мавки чи русалки могли зашкодити необачним людям. Такі традиції спостерігаються і сьогодні на Поліссі. Історію Мавки неперевершено описала  Леся Українка у своєму творі «Лісова пісня».

Цікавий факт, що в Україні обряд клечання зберігався навіть в радянські часи, незважаючи на антирелігійну політику тодішньої влади.  

Також є давня традиція в українців вшановувати у ці дні захисників, які загинули у боротьбі за свою землю.

Зелені Свята  як свято всепереможної весни на порозі літа, коли природа ніби святкує з людиною своє відродження, вражає своєю унікальністю й особливістю. Незважаючи на те, що деякі тисячолітні традиції й обряди наших пращурів були дещо втрачені й забуті, деякі були змінені або спрощені, але народна пам’ять все ж зберігає таємничу символіку, відроджує  їх колорит з року в рік, зберігаючи мир, чистоту серця, помислів, а, головне, гарний настрій і незламний дух.

Автор Єлизавета Зайченко

Хочете підтримати нас?

Кожен ваш донат допоможе ще активніше розвивати наш некомерційний проєкт, який активно працює вже більше 3 років.

Справжні історії – просвітницький проєкт, який на волонтерських засадах розповідає цікаві історії про Україну, відомих українців, подорожі, традиції, звичаї, кухню, а також захопливі історії про мандрівки світом та відомих особистостей у світі.

У наших планах – створення також англомовної версії сайту, щоб світ більше дізнався про Україну та українців.

Наші рахунки:

Картка у грн.: 5363 5421 0596 6718

Підтримати проєкт

Want to support us?

Each of your donations will help our non-commercial project, which has been producing stories for you for already three years, to become even better.

True Stories is an educational project that, on a volunteer basis, tells interesting stories about Ukraine, famous Ukrainians and other inspiring people, travels, traditions, customs, and cuisine.

Our plans include the creation of an English-language version of the site so that the world can learn more about Ukraine and Ukrainians.

Support the project

Підтримати проєкт

1,00 $