Цю історію мистецтва 60-70-х та його натхненників ми розпочнемо зі скандалу, який розгорівся відносно нещодавно — у 2017 році на американщині. Скульптура Джеффа Кунса «Балерина, яка сидить», встановлена 12 травня біля Рокфеллерського центру у Нью-Йорку, вкрай детально нагадувала малу фарфорову скульптуру радянських часів, яка, можливо, припадала пилом у серванті вашої бабусі. Насправді це була величезна копія фарфорової скульптури української майстрині Оксани Жникруп, робота називалася «Балерина Лєночка на пуфику».

На «запозиченні» цього твору Джефф Кунс ще до того заробив чималу суму. Приміром у 2015 році дерев’яна версія «Балерини» була продана на торгах Phillips в Лондоні за 93 тисяч 750 фунтів стерлінгів. Ще одна дерев’яна копія пішла з молотка на Sotheby’s за 52 500 тисяч фунтів. Розгорілася невеліка полеміка, яка раптово завершилась: спадкоємцям прав на твори скульпторки була виплачена компенсація в умовних одиницях, яка їх цілком влаштувала.

Хто така ця загадкова майстриня, що й досі своїми витворами продовжує впливати на світове мистецтво? Українка за національністю, але народжена на висилках у Читі. Мати була акторкою, батько — державним службовцем, якого у 1937 році розстріляли за звинуваченням у шпигунстві. Оскільки повернутися на батьківщину родині Жникруп заборонялося, дівчина намагалася хоч якось наблизитися до рідних країв. Тому і вступила на навчання до Одеського художнього училища. По закінченні училища отримала розподіл на Баранівський фарфоровий завод, що на Житомирщині, де пропрацювала з 1952 по 1954 рік.

Але по-справжньому велика творча кар’єра пані Оксани розпочалася вже в Києві. З 1955-го вона починає працювати на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі (КЭКХЗ). Саме тут сформувався самобутній стиль мисткині та були створені кращі її порцелянові статуетки. Пластичний матеріал, глину, скульпторка перетворювала в малі пам’ятники пластики тіла: образи зі світу балету, танцю, цирку. З перших років роботи на експериментальному заводі, твори Жникруп брали участь у Республіканських виставках декоративного мистецтва, в міжнародних виставках-ярмарках у Лейпцигу, Чикаго, Загребі, Салоніках, в Туреччині, Канаді.

Як зазначають рідні та сучасники Оксана Леонтіївни: мисткиня мала витончений смак, любила джаз, дружила з Сергієм Параджановим. Онук скульпторки Максим Лозовий стверджує, що в умовах радянської дійсності талант бабусі не міг розкритися на повну силу, обмеження були надто суворі та й минуле родини тягнулося за жінкою впродовж життя. «Версія її роботи від Джеффа Кунса змусила би її усміхнутися, — каже Лозовий. — Вона мала надзвичайне почуття гумору».

Автор Дарина Кучережко

Хочете підтримати нас?

Кожен ваш донат допоможе ще активніше розвивати наш некомерційний проєкт, який активно працює вже більше 3 років.

Справжні історії – просвітницький проєкт, який на волонтерських засадах розповідає цікаві історії про Україну, відомих українців, подорожі, традиції, звичаї, кухню, а також захопливі історії про мандрівки світом та відомих особистостей у світі.

У наших планах – створення також англомовної версії сайту, щоб світ більше дізнався про Україну та українців.

Наші рахунки:

Картка у грн.: 5363 5421 0596 6718

Підтримати проєкт

Want to support us?

Each of your donations will help our non-commercial project, which has been producing stories for you for already three years, to become even better.

True Stories is an educational project that, on a volunteer basis, tells interesting stories about Ukraine, famous Ukrainians and other inspiring people, travels, traditions, customs, and cuisine.

Our plans include the creation of an English-language version of the site so that the world can learn more about Ukraine and Ukrainians.

Support the project

Підтримати проєкт

1,00 $