«Серж Лифар із Києва» – саме ці слова написані на могилі відомого балетного танцівника та хореографа, це було його останнє бажання. Про нього знає весь світ, а ми про нього майже нічого не знаємо. Тож давайте це змінювати й пишатися кожним талановитим українцем! 

Сергій Михайлович Лифар народився у Києві, 2 квітня 1904 року, і став четвертою дитиною в сім’ї Михайла Лифаря та Софії Марченко. Після уроків старанний гімназист співав у церковному хорі святої Софії, так добре, що отримував державну стипендію. Хлопчик брав уроки фортепіано у Київській консерваторії, батьки пишалися успіхами юного обдарування, проте не дозволяли ходити до театру, тому що вважали це символом безладу і спокуси. Якось друзі сказали Сергієві, що танцюристи у студії при Київській опері танцюють під того ж Шопена та Шумана, чиї п’єси юнак нескінченно розучує. Юний музикант пішов у балетний клас відомої танцівниці Броніслави Ніжинської. Після першого уроку Сергій зрозумів, що балет – це його пристрасть.

 «Серце моє забилося трепетно та ​​схвильовано, душа прокинулася від мертвого сну, мене опанувало таке захоплення, що сльози підступили до горла. Я полюбив, я став танцюристом, ще не вміючи танцювати». Цікаво, що сама Ніжинська вважала хлопчика неперспективним, а згодом і покинула Україну, переїхавши до Парижу. Але Лифар не кинув свої танцювальні заняття, а, навпаки, орендував маленьку студію у Києві і займався там зранку й до ночі. Незабаром Броніслава Ніжинська надіслала до колишньої студії телеграму, попросила направити до Парижа п’ять найкращих учнів для поповнення  трупи, одним із них був і Сергій Лифар.

У 19 років талановитий хореограф і танцівник покинув Україну. Наполеглива праця, виснажливі багатогодинні репетиції дуже швидко почали давати свої плоди – Серж став першим солістом «Російського балету» Сергія Дягілєва. Через п’ять років Дягілєв помирає, і Лифар очолює балет в якості і соліста, і хореографа, і педагога. Це був тяжкий час і для балету, і для Сергія. Безліч нових обов’язків впали на його плечі, але любов до мистецтва танцю перемогла.  Не просто так кажуть, що саме Серж Лифар відродив французький балет і став основоположник нового жанру у балеті – «неокласицизму».

Серед його відомих робіт не можна не згадати про «Ікара». «І ось змах крил, і на сцену вилетів небачений диво–птах… Птах — Лифар. Це не танець, не пластика — це чари. Мені дорікнуть, що це не критика. Критика закінчується там, де починається зачарування. „Ікар“ — це епоха, це синтез усієї його творчості, це начебто гранична межа», – казав один із відомих критиків того часу. За своє життя Серж Лифар поставив більше 200 балетних вистав, виховав 11 всесвітньо відомих учнів. Згодом заснував університет танцю у Парижі, працював ректором та викладачем.

Його нагороджували всіма можливими відзнаками різних держав. Французький президент Шарль де Голль багато разів пропонував йому отримати французьке громадянство. «Мсьє Лифар! Ви зробили для Франції стільки, скільки мало хто із знаменитих французів. Чи не час вам стати французом і за паспортом?».  На що Серж Лифар відповідав: «Щиро вдячний, пане президенте, за вашу пропозицію. Але я ніколи не був і не буду французом, бо я українець і батьківщина моя Україна».

Відвідати Україну йому вдалося лише один раз, у 1961 році. Це була його мрія, яка здійснилася. Він завжди дуже тепло згадував свою Батьківщину. Казав:«Навіть прекрасний, блискучий Париж не зміг примусити мене, киянина, забути мій широкий, величавий Дніпро».

Помер у 1986 році в Лозанні після важкої хвороби, похований недалеко від Парижа, на кладовищі Сент-Женев’єв де Буа. Тільки після незалежності України про всесвітньовідомого Лифаря почали і в нас говорити та вшановувати його пам’ять. Зараз у Києві працює академія танцю імені Сержа Лифаря, яка виховує у своїх стінах майбутніх танцівників і продовжує справу великого українського балетмейстера Сергія Михайловича Лифаря.

Автор Анастасія Фенюк

Хочете підтримати нас?

Кожен ваш донат допоможе ще активніше розвивати наш некомерційний проєкт, який активно працює вже більше 3 років.

Справжні історії – просвітницький проєкт, який на волонтерських засадах розповідає цікаві історії про Україну, відомих українців, подорожі, традиції, звичаї, кухню, а також захопливі історії про мандрівки світом та відомих особистостей у світі.

У наших планах – створення також англомовної версії сайту, щоб світ більше дізнався про Україну та українців.

Наші рахунки:

Картка у грн.: 5363 5421 0596 6718

Підтримати проєкт

Want to support us?

Each of your donations will help our non-commercial project, which has been producing stories for you for already three years, to become even better.

True Stories is an educational project that, on a volunteer basis, tells interesting stories about Ukraine, famous Ukrainians and other inspiring people, travels, traditions, customs, and cuisine.

Our plans include the creation of an English-language version of the site so that the world can learn more about Ukraine and Ukrainians.

Support the project

Підтримати проєкт

1,00 $