За ці місяці війни ми дізналися багато імен українських героїв, які ще вчора жили спокійним мирним життям й ходили серед нас.

Одиніз таких – Анатолій Кульгейко, керівник Ріпкинського районного товариства мисливців з Чернігівщини. Він загинув, підірвавши себе ручною гранатою разом із окупантами, які увірвалися в його будинок.

Чоловік використав гранату після того, як окупанти зажадали від нього отримати списки мисливців, аби знати, в кого є зброя та розпочати репресії. У відповідь на це чоловік підірвав себе і рашистів ручною гранатою.

Трагедія сталася 11 березня.

Ось як про це розповіла його дружина журналістам:”Стукали у двері, ламали. І він крикнув на мене, що тікай, а сам у двері. Хлопці, не стукайте. Потім тільки чую “бабах”. Вийшла, кричала там, швидку просила викликати. Потім вони мені сказали зайти в будинок й розпочали обшук».

Чоловік помер у лікарні. Поховали його в сусідньому селі Голубичі.

Вічна пам’ять такому мужньому чоловікові!

Подібних історій дуже багато! Одна з них – про Віталія Скакуна, який підірвався на мосту і зупинив російські танки. Щоб зупинити просування танкової колони, було прийнято рішення про підрив Генічеського автомобільного мосту.

Інженер окремого батальйону матрос Віталій Скакун взявся виконати це завдання. За словами побратимів, він вийшов на зв’язок і повідомив, що підриває міст. Проте сам врятуватись не встиг і загинув. Зазначалось, що його героїчний вчинок значно уповільнив просування ворога, що дало змогу підрозділу передислокуватись та організувати оборону.

Багато врятованих життів і на рахунку мужніх українських медиків. Але, часто рятуючи життя інших, їм доводилось і доводиться жертвувати своїм.

Так трапилось і з Інною Діхтяренко та Вітою Білоцькою – медиками Центру первинної медико-санітарної допомоги села Білогородка, що на Київщині. 28 березня, перебуваючи на складі й сортуючи ліки, аби допомагати пораненим та хворим співвітчизникам, вони загинули внаслідок влучення російського снаряду. Їх і досі оплакують односельці, адже були дуже чуйними й людяними. Для 27-річної сімейної лікарки Інни Діхтяренко та 40-річної медсестри Віти Білоцької не було вихідних чи позаробочого часу: вони завжди поспішали на допомогу людям. А під час війни були на роботі майже цілодобово.

Серед тих, хто ціною власного життя завадив самовпевненому рашистському ворогові взяти Україну «за три дні», відомий український пілот (посмертно – Герой України), полковник Олександр Оксанченко. Він загинув 25 лютого 2022 року, захищаючи повітряний простір над Києвом та відволікаючи на себе ворожу авіацію.

Він був знаним пілотом у світі і його називали Сірим Вовком та найкращим у своїй справі, а закордонні майстри мали за честь спілкуватись із ним на професійній основі. Він був одним із найкращих льотчиків-пілотів бойових літаків у світі.

Тепер про нього багато пишуть закордонні ЗМІ та знімають фільми.

Це лише кілька героїчних історій. Насправді їх дуже багато, адже саме незламність нашого духу – те, чого ворогові ніколи не завоювати.

Пишіть нам, розповідайте історії, які знаєте ви.

Миповинні пам’ятати кожного нашого героя!

Все буде Україна!

Автори Марія Яковенко, Тетяна Терещенко