Навіть найприземленіші серед нас інколи все ж думають, що ж лишити після себе на цій землі. Григорій Павлович Галаган, відомий український просвітник та меценат, який народився 15 серпня 1819 року, відповів на це запитання так, що ми й досі із вдячністю його згадуємо. Серед численних його благородних справ, зроблених для розвитку України, чільне місце посідає створення Колегії Павла Галагана. Це була приватна чоловіча гімназія, заснована ним у жовтні 1871 року, яка діяла до 1919 року, аж поки більшовики не закрили приватні навчальні заклади.

За цей досить тривалий період Колегія Павла Галагана підготувала небагато вихованців – всього близько 500. А все тому, що тут робили акцент не на кількості, а на якості навчання, і цей заклад був свого роду лабораторією творення української еліти. Його колись називали ще школою академіків, бо майже всі випускники ставали академіками й професорами. А сам власник Колегії був відомим меценатом та українофілом.

Про Колегію та Павла Галагана розповіла #Справжнім_історіям Галина Болотова, завідувачка науково-методичним відділом Національного музею літератури України. А розмовляли ми у вишуканій двоярусній бібліотеці Колегії, виготовленій колись із дерева італійськими майстрами, яка фактично збереглась в автентичному вигляді як мало що в Києві.

Григорій Галаган був одним із найуспішніших підприємців в Україні

Григорій Павлович Галаган отримав спадок від свого дядька Петра Григоровича, окрім того, ще й від батька. Його господарство було одне з найкращих, одне з найрентабельніших в Україні й велося на досить новітньому рівні.

Григорій Галаган у молоді роки їздив до Європи. Там він бачив, як усе відбувається, як розвивався капіталізм. Очевидно, запозичив деякі моменти ведення господарства. Він один із небагатьох, хто не заборгував та не віддавав у заставу свій маєток, а, навпаки, збагачувався.

На чому він заробляв? У нього були цегельні, заготовка лісу, також він продавав хліб.

Він першим в Україні реорганізував своє господарство. Була започаткована позичкова каса для селян. Також розумів, що тільки освіта дасть поступ. У його маєтках були парафіяльні школи, велику увагу надавав шкільництву, виданню підручників, вчительству. В його парафіяльних школах викладання велось українською.

Це була людина високої освіти, юрист за фахом. Його покликали в комісію зі скасування кріпацтва в Російській імперії. Бо після провалу в кримсько-турецьких війнах треба було царському уряду вже якось думати про реформи в царській імперії. І постало важливе питання скасування кріпацтва. І тут дуже велику роботу провів саме Галаган.

Чому колегія називалась Колегією Павла Галагана і хто тут вчився ?

Єдиним спадкоємцем Григорія Галагана був його син Павло, або як його кликали – Павлуша. Виховувався син на засадах української культурної орієнтації.

Його мати, дружина Григорія Галагана Катерина Василівна – теж непересічна особистість, з роду Кочубеїв. Людина високої освіти, рідкісне явище для того часу, й освіту отримала, й знала мови, й цікавилась, до речі, математикою, технічними науками. Жінка великої освіти й педагог природній, тому що вона до навчання в гімназії вчила сама свого сина. Потім підключився Павло Гнатович Житецький, і юнака готували до вступу в другу Київську гімназію, відому своїми українськими напрямками. Але передчасна смерть Павла обірвала прагнення Григорія Галагана передати все найкраще, що було в їхній родині, своєму синові.

Він так і писав у своїх спогадах, листах, що їм лишалося одне з двох: або молитись, зачинитись, усамітнитись, або працювати для молодих людей, які хотіли б отримати освіту. І вони обрали друге. Був розроблений спеціальний статут навчального закладу, затверджений Міносвіти тодішньої російської імперії.

Вчились у Колегії молоді люди старших класів, з 4 по 8 клас, складали іспити, була своя система освіти, про неї багато писали .

Іван Іванович Нечипоренко, відомий педагог, який тут викладав, а потім був в уряді УНР міністром освіти, розробив свою систему виховання й викладання, які впроваджувались. Перший рік протягом навчання оцінки не ставились, а ставились підсумково за чверть та за рік. Тобто до тих моментів, які ми вважаємо прогресивними зараз, педагоги додумувались ще в позаминулому столітті.

І Григорій Галаган дуже дбав, щоб викладання було якісним.

Частина молодих людей вчилась коштом Галагана. Вони носили форму, Колегія була своєрідним інтернатом, жили тут, отримували медичну допомогу, харчування. Навчання було настільки престижним, що багато сімей, в тому числі й титулованих, хотіли, щоб їхні діти навчались в Колегії, і тоді вони платили за навчання.

Навчання й викладання в Колегії велося з великою повагою до всього українського.

Був хор колегіатів, який виконував українські пісні, які й сам Галаган любив співати. Приходив сюди й уславлений композитор Микола Лисенко. До речі, перша постановка «Наталки Полтавки» відбулась саме тут, в рекреаційній залі.

Григорій Галаган був дуже високоосвіченою людиною, особисто знайомий з Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем, з багатьма іншими відомими людьми.

Сам він у Римі вивчав мистецтво, архітектуру. Цікаві його листи того часу до матері, які він завжди підписував «Ваш Грицько».

У Колегії велись розмови про Україну, про її місце в світі. Це були молоді освічені люди. Еліта, українська еліта. В Колегії також видавався щорічник.

Григорій Галаган брав найактивнішу участь в житті Колегії. Розробляв статут, був присутнім на екзаменах, і загалом створював тут високу шляхетну атмосферу. Вони разом із дружиною запрошували колегіатів до себе на Різдвяні й Великодні свята. А сироти проводили свої канікули в їхніх маєтностях, де панували благородство, цілеспрямована любов до рідної землі, до України, до пісні.

В Колегії викладав Павло Житецький, відомий український мовознавець, якого, до речі, не допустили до викладання в Університеті святого  Володимира, оскільки відбувалось негласне гальмування та відсіювання всього українського. Викладачами в Колегії були також відомі художники Олександр Мурашко та Микола Пимоненко. Викладав тут також історію й географію Єлисей Трегубов – цікава особистість, фактично не досліджена, знаний культурний та громадський діяч, який привозив книжки в бібліотеку з-за кордону.

Бібліотека Колегії складалась з кількох частин: підручники, література для читання колегіатів і наукова література. Досьогодні інтер’єр бібліотеки майже не змінився. Нема лише погрудь з гіпсу, які тут були й які подарував один із випускників колегії. Вони не збереглись.

При Колегії в церкві Святих Петра й Павла відбувся навіть шлюб Івана Франка з Ольгою Хоружинською. Раніше були церкви при університетах.

Колегію закінчили всього понад 500 юнаків. Але кожен із них особистість, відомі вчені.

Наприклад, Андроник Степович, вчений – славіст, богеміст (знавець чеської мови), який виховувався в родині Галаганів і з 1893 – 1903 – був директором Колегії.

Усі випускники Колегії закінчували потім університети, окрім Агатангела Кримського, який закінчив Лазаревський інститут східних мов у москві. Він знав понад 70 мов, унікальна особистість, і пишався навчанням в Колегії Галагана.

Серед випускників – неокласики Павло Филипович, Михайло Драй-Храма, яких вбили в 30-і роки під час комуністичного терору. Також вихованець Колегії – Всеволод Ганцов, мовознавець світового рівня, жертва Великого терору та повторних репресій.

Зізнаватись, що навчався в Колегії Галагана, в радянські часи було небезпечно. В основному випускники Колегії емігрували за кордон.

Григорій Галаган давав гроші на видання. Заснував ремісничу школу. Був справжнім господарем з великої літери. Меценатом. Допомагав багатьом людям.

Нам і зараз потрібні люди з таким глобальним баченням.

Автор Тамара Куцай