11 травня 1904 року народився Сальвадор Далі. Людина, яка зрозуміла час.

Творець унікальної картини «Постійність пам’яті», яка обросла ще й такими назвами, як «Профіль часу», «М’які годинники», «Час, що стікає».

Кожен бачить у шедеврі щось своє, але неможливо не побачити спільне для нас усіх: мінливість та хиткість часу. Чого б він не стосувався – людського тіла, важливих, але минущих потреб, чи навіть дерева життя. Кажуть, на цей шедевр геніального митця наштовхнула чи то теорія відносності Ейнштейна, чи плавлений сир, смакувати яким він полюбляв. А, може, й усе в комплексі. З геніями так буває.

Загалом в його біографії скільки завгодно цікавих і небанальних історій. «Я завжди бачив те, чого інші не бачили; а те, що бачили інші, вже не бачив я», – казав він, знаючи про себе більше, ніж будь-хто.

Ось лише деякі з його життєвих історій:

Він народився через 9 місяців після загибелі свого брата Сальвадора, і вже у 5 років батько повів його на могилу до брата і сказав, що він – це не він, а реінкарнація свого брата.

Ці травматичні події визначили його майбутнє. Він починає прагнути більшого – довести, що є унікальним усьому світу, підтверджуючи це екстравагантністю та оригінальністю. І непримиренно конфліктує з батьком. А той не витримує і виганяє його з дому.

Якось, уже в дорослому віці, Далі вирішив пригнати до готелю отару кіз, після чого стріляв по них холостими патронами. Він оточував себе свитою з красунь, трансвеститів і карликів, а кожна його пресконференція перетворювалася на шоу. Не дивно, що ще в 15 років його вигнали з чернечої школи за погану поведінку.

На одному з іспитів професор попросив його назвати трьох найбільших художників світу. Далі відповів, що не буде відповідати на подібні питання, бо жоден викладач академії не має права бути йому суддею. Тож Далі кілька разів виключали з академії.

Сальвадор Далі фанатично любив гроші, тому завжди погоджувався на вигідні комерційні замовлення. Одним із таких стало оформлення вітрини фешенебельного магазина Бонуїта Теллера на П’ятій Авеню в Нью-Йорку для реклами нової весняної колекції тканин. Художник вирішив взяти за основу оформлення тему Нарциса, представивши одну з вітрин як його денну частину, а другу – як нічний варіант. Роботу розкритикували, посилаючись на те, що вона неприпустимо вільнодумна. Тож, коли він прийшов подивитися на своє творіння, розлютився, перевернув витвір, розбив вітрину, а далі його звідти вивели поліцейські. А він із цього приводу заявив: “Це деякі з привілеїв, якими, схоже, користується темпераментний художник».

До речі, відомий логотип Чупа-Чупсу- творіння саме його рук.

У нього була звичка спати в сидячому положенні. При цьому в руках він тримав ключ, а під ним внизу – металеву тарілку. В якийсь момент, коли його пальці під час сну розтискалися, ключ дзвінко падав у тарілку, а художник прокидався. Він казав, що так отримує сильне натхнення.

Знаковою подією в житті Сальвадора стала зустріч з Галою Елюар, яка згодом стала його дружиною. Для неї він купив замок, який відвідував лише в разі її письмової згоди.

Арт-дилери з пересторогою ставилися до останніх робіт Сальвадора Далі: нібито в останні роки життя художник підписував чисті полотна, і їх могли використати після його смерті як підробки.

Сальвадор Далі аж до істерик боявся звичайних коників-стрибунців. «Якщо б я був на краю прірви й коник стрибнув мені в обличчя, я волів би кинутися в безодню, ніж винести його дотик. Цей жах так і залишився загадкою мого життя», – казав він.

Він не любив платити в ресторанах. І ось що робив: на чеку замість рахунку малював щось, і ніхто з нього не вимагав гроші, розуміючи, що вони – ніщо порівняно з тим, що він тут зобразив.

Ось такі історії, які пережили свою яскраву головну дійову особу, і довго ще житимуть у світі.

Автори Ольга Адаменко, Тетяна Терещенко