Був собі непримітний чоловік на ім’я Чарльз. Щось робив, чогось прагнув. І якби йому хтось тоді сказав, що за три чверті століття його винахід підкорить увесь світ і в його гру захоплено гратимуть в різних куточках земної кулі – він би не повірив. А так буває.

Усі зараз знають гру «Монополія». її батько – Чарльз Дерроу родом із Сполучених Штатів.

Почнеться усе в жовтні 1929 року. Тоді трапився відомий в історії обвал акцій на біржах, який фактично започаткував Велику депресію, що тривала аж 10 років. Багато людей втрачали роботу, на ринку праці відбувалися масові скорочення. У тих, хто все ж таки зміг утриматися на своїх робочих місцях, зарплати зменшувались. Ціни ж, навпаки, зростали усюди й на все шаленими темпами. Безгрошів’я, безлад в економіці та інших сферах американського життя.

І ось такий час припав на долю Чарльза. Він потрапив до списку перших, тобто скорочених: працював продавцем та налагоджувачем опалювальних систем, але, як і багато інших, лишався без бодай якогось прибутку. Не дивлячись на це, через деякий час чоловік, якому на той момент було 40 років, усе одно зміг знайти собі роботу, якою стало… вигулювання чужих собак. Хоча самому Чарльзу це не до вподоби було, проте він втішав себе думкою, що це вже краще, ніж нічого.

Поки підробіток у нього був, у вільний час він сидів і думав над тим, як можна було б заробити більше грошей у такий скрутний період. Щось таке, що цікаве, й на чому можна заробити. Питанням було тільки «що придумати»… 

Про його винахід людство дізнається у 1933 році, коли американець запатентує гру під назвою «Монополія».

Насправді її важко було назвати винаходом, оскільки все, що зробив Дерроу, це взяв уже придуману в 1903 році «Гру землевласників», прибрав звідти політичні жарти та дещо змінив зовнішній вигляд самого поля, зокрема, домалював на ньому стрілку «Go». Проте заявку на патент було прийнято і радості винахідника не було меж. Попереду був новий етап: показати її людям. Зробити він це вирішив за допомогою компанії «Паркер Бразерс», якій було запропоновано спільний проєкт із тією ж назвою, що й сама гра. Але склалося не так, як гадалося. Компанія відмовилася від цього проєкту, й досі невідомо, чому. Одні кажуть, що через копіювання «Гри землевласників», інші — через помилки в дизайні. 

Тому Чарльз вирішив узяти все в свої руки. Друк, продаж, усе було на ньому одному… Хто ж знав, що ті створені власноруч 5 000 коробок стратегічної гри з полями та картками розійдуться, як гарячі пиріжки? Ще й у такі часи! Звісно, що ніхто. Особливо ті самі «Паркер Бразерс», які почали розуміти, що саме втратили, і вже у 1936 році згодилися на виробництво та продаж гри, що носить зараз назву «Монополія».

З того моменту минуло майже 80 років, а ця гра й досі одна з найпопулярніших у світі. В неї грають більше п’ятисот мільйонів людей по всій планеті. Чи можна було передбачити те, що звичайне покращення чужої гри принесе такий прибуток? Тим паче, у період Великої депресії. Звичайно, ні. Але пані Фортуна здатна дарувати людям дивовижні сюрпризи. Особливо тим, хто наполегливий, йде вперед і не здається.

Про що ця історія? Про те, що ніколи не можна опускати руки. І про те, що інколи нам здається, що це все, кінець, а насправді це лише початок. Початок хорошого, перспективного, неймовірного, про що читатимуть згодом цікаву історію.

Автори Тетяна Грабчева, Надія Мигунець