Людина-загадка, людина «ворог радянського союзу», людина-митець. Ми всі знаємо його за кількома творами зі шкільного підручника, проте мало хто замислюється, яким же був цей без сумніву геніальний чоловік.

Іван Багряний народився в Охтирці на Харківщині в 1906 році. Його справжнє ім’я було Іван Лозов’ягін. Цікавий факт: це його прізвище мало хто знає, навіть рідний син пізніше зізнався, що дізнався про нього лише в дорослому віці. 

Уже з дитинства Іван любив боротьбу за свободу та ненавидів тоталітарний режим. У 1922 році він їздив Україною та описував побачене. Це його тривожило й лякало. Всюди були голод, розруха, жорстокість російської імперії, яка одягла маску більшовизму. Пізніше, у 1929 році, Багряний видає поему під красномовною назвою «Ave Maria», яку срср одразу ж вирішує заборонити та накласти цензуру. Саме після цього за Іваном пильно починає стежити кдб. 

У 1932 році його заарештовують за його твори. Далі Далекий Схід. Тюрма. Але Іван зміг втекти з таборів та певний час переховувався у Зеленому Клину, який неодноразово буде згадувати у своїх роботах. Саме тоді митець надихнувся створити свій прекрасний роман «Тигролови», який спочатку мав назву «Звіролови». 

Цей роман став видатним змалюванням у вітчизняній літературі всіх «радостей» життя українців у засланні.

У часи другої світової війни Іван співпрацює з ОУН-УПА та влаштовується працювати в газету «Голос Охтирщини» під псевдонімом «Сорок Сорок». Та недовго вдалося попрацювати. Вже у 1944 році радянська армія забирає Багряного в армію. Чи пощастило Івану? Можливо. Його ешелон розбили німці і він зміг повернутися додому. 

Не залишилося нічого іншого, як переїхати в західну частину України, а саме – на Львівщину. Тут жилось трохи легше, можна було співпрацювати з національними об’єднаннями, створювати антифашистські листівки, писати бойові пісні, малювати плакати, що допомагатимуть у боротьбі українського підпілля. 

Восени 1945 доля складається так, що Іван зміг нелегально перебратися до Німеччини, що для нього означало фактичну еміграцію. Перебуваючи в ній, письменник пише великий памфлет, який має назву «Чому я не хочу вертатись в СРСР?». Ця робота отримала величезну увагу й популярність у Європі.

На жаль, обставини склалися так, що ми змогли вільно читати Івана Багряного тільки з 1991 року, коли Україна отримала Незалежність. Адже більшовизм від росії, який він так правдиво відображав у своїй творчості, наклав на Багряного табу. Однак про нього й зараз говорять мало. Праці Івана перекладені іноземними мовами в багатьох країнах, внаслідок чого світ почув його, зрозумів. Хочеться, щоб ми пізнали й Багряного, і його творчість глибше, продовжуючи й надалі його боротьбу за волю українців.

Автор Вікторія Туз

Article in English:

Ivan Bahrianyi: A Man of Mystery

A man of mystery, a man branded an “enemy of the Soviet Union,” a man of art. We all know him from a few works included in school textbooks, yet few pause to reflect on what this undoubtedly brilliant man was truly like.

Ivan Bahrianyi was born in Okhtyrka, Kharkiv region, in 1906. His real name was Ivan Lozoviagin. An interesting fact: very few people know this surname; even his own son later admitted that he only discovered it in adulthood.

From an early age, Ivan cherished the struggle for freedom and despised the totalitarian regime. In 1922, he traveled across Ukraine and described what he saw. What he witnessed troubled and frightened him. Everywhere there was hunger, devastation, and the cruelty of the Russian empire disguised under the mask of Bolshevism. Later, in 1929, Bahrianyi published a poem with the telling title “Ave Maria”, which the USSR immediately decided to ban and censor. From that moment, the KGB began to keep a close watch on him.

In 1932, he was arrested for his writings. Then came the Far East. Prison. Yet Ivan managed to escape from the camps and went into hiding for some time in Zelenyi Klyn, which he would later recall repeatedly in his works. It was during this period that the artist found inspiration for his magnificent novel “Tiger Trappers” (initially titled “Beast Trappers”).

This novel became a landmark depiction in Ukrainian literature of all the “joys” of life in exile for Ukrainians.

During World War II, Ivan cooperated with the OUN-UPA and took a job at the newspaper “The Voice of Okhtyrka” under the pseudonym “Sorok Sorok.” But his work there was short-lived. In 1944, the Soviet army drafted Bahrianyi into its ranks. Was he lucky? Perhaps. His train was attacked by the Germans, and he managed to return home.

With few options left, he moved to Western Ukraine, specifically to the Lviv region. Life was somewhat easier there: it was possible to cooperate with national organizations, create anti-fascist leaflets, write battle songs, and paint posters to aid the Ukrainian underground struggle.

In the fall of 1945, fate led Ivan to illegally cross into Germany, which effectively marked the beginning of his emigration. While there, the writer produced a major pamphlet titled “Why I Do Not Want to Return to the USSR.” This work gained enormous attention and popularity across Europe.

Unfortunately, circumstances meant that we were only able to read Bahrianyi freely starting in 1991, when Ukraine gained independence. After all, the Bolshevism from Russia, which he so truthfully depicted in his works, had imposed a ban on his name. Even today, he is spoken of too little. Yet his works have been translated into many languages, allowing the world to hear him and to understand. It is our hope that we too will come to know Bahrianyi and his writings more deeply, continuing his struggle for Ukrainian freedom.

By Viktoriia Tuz