Аферисти – ще ті вигадники всіляких карколомних історій. Можна лише щиро дивуватись їхній фантазії, сценарному мистецтву та безкінечній довірливості людей, яких вони чіпляють на свій гачок.

Один із знаменитих та найвіртуозніших брехунів і аферистів XX століття – Віктор Люстіг.

Серйозний, блискуче освічений, витончений джентельмен, який вільно розмовляв п’ятьма мовами. Одного разу жертвою його шахрайства став навіть сам Аль Капоне. 

Але в історію Віктор увійшов як людина, яка двічі продала Ейфелеву вежу. Він це зробив без відчуття жалю.

Одного разу Люстігу до рук потрапила стаття, з якої він дізнався про те, що Ейфелева вежа руйнується від корозії, грошей для її фарбування в бюджеті немає, тому непогано було б її знести та продати на металобрухт. Адже на її спорудження пішло 73 000 тонн високоякісного металу.

Віктор швиденько підробив документи, оголосивши себе заступником міністра пошти та телеграфу. Запросив на зустріч до найдорожчого готелю Парижа п’ятьох власників підприємств із утилізації металу. Те, що зустріч проходила приватно, він пояснив секретністю заходу, щоб не викликати хвилювань серед французів.

Як хороший психолог Віктор Люстіг виділив торговця Андре Пуассона, який сидів у закутню. Віктор звернув увагу, що той особливо нервує, побоюючись, що угоду переб’ють інші потенційні покупці. Люстіг призначив йому окрему зустріч, поскаржився на невелику зарплату, і Пуассон негайно виписав чек на 250 млн франків і ще половину цієї суми як подяку. Незабаром Пуассона спіткало жорстоке розчарування, але скандалу не було, оскільки, побоюючись глузувань, жертва не стала звертатися в поліцію.

Ця пригода так звихрила серце Люстіга, що він вирішив ще раз провернути свій план. Він наважився «продати» вежу ще раз, але вже дорожче: за 350 млн франків.

Однак цього разу афера не вдалася, оскільки клієнт виявився більш проникливим і критичним та звернувся до поліції.

Але брехун не потрапив до пастки. Йому довелося рятуватися втечею до Америки. Там він приміряв уже на себе лаври фальшивомонетника. Але його спіймали та кинули до в’язниці, де він помер від пневмонії у віці 57 років, перервавши усі свої шахрайські історії.

Про що ця історія? Про те, що аферисти неймовірно талановиті творці історій і завжди треба бути пильними.

Автор Валерія Заремба

Хочете підтримати нас?

Кожен ваш донат допоможе ще активніше розвивати наш некомерційний проєкт, який активно працює вже більше 3 років.

Справжні історії – просвітницький проєкт, який на волонтерських засадах розповідає цікаві історії про Україну, відомих українців, подорожі, традиції, звичаї, кухню, а також захопливі історії про мандрівки світом та відомих особистостей у світі.

У наших планах – створення також англомовної версії сайту, щоб світ більше дізнався про Україну та українців.

Наші рахунки:

Картка у грн.: 5363 5421 0596 6718

Підтримати проєкт

Want to support us?

Each of your donations will help our non-commercial project, which has been producing stories for you for already three years, to become even better.

True Stories is an educational project that, on a volunteer basis, tells interesting stories about Ukraine, famous Ukrainians and other inspiring people, travels, traditions, customs, and cuisine.

Our plans include the creation of an English-language version of the site so that the world can learn more about Ukraine and Ukrainians.

Support the project

Підтримати проєкт

1,00 $